Дгарма веде нас, захищає й показує шлях уперед у часи темряви.
Сьогодні суспільство приносить у жертву любов, цінності й дгарму, прагнучи матеріальних здобутків.
Якщо ви — послідовники істини, спробуйте утвердити любов у своєму домі. Спробуйте любити одне одного й служити одне одному. Життя важке. Нам потрібна допомога — і це має починатися в сім’ї. Якщо ти зможеш зробити хоча б це, ти будеш послідовником Санатана-Дгарми.
Наша найвища дгарма — самореалізація. Думки й дії, що підтримують наш духовний розвиток, — це справжня дгарма.
Я проявився в сновидінні — для істот, що живуть як сни, — і дав сновидіннєву дгарму, але насправді я ніколи не навчав і ніколи реально не приходив.
Індія віків не мертва і не сказала свого останнього творчого слова; вона живе й має ще щось зробити для себе та для людських народів. І те, що має нині прокинутися, — це не англізований орієнтал, слухняний учень Заходу, приречений повторювати цикл успіху й поразок Заходу, а давня, незабутня Шакті, яка повертає собі найглибше «я», піднімає голову вище — до найвищого джерела світла й сили — і звертається, щоб відкрити повний зміст і ширшу форму своєї дгарми.
Дхарма — це істина, що всі природи чисті.
Господь Крішна… проголошує самореалізацію, істинну мудрість, як найвищу гілку всіх людських знань — царя всіх наук, саму сутність дгарми («релігії»), бо лише вона назавжди вириває з коренем причину трьох видів страждання людини й відкриває їй її справжню природу Блаженства. Самореалізація — це йога, або «єдність» з істиною: пряме сприйняття чи переживання істини всезнаючою інтуїтивною здатністю душі.
Оскільки людина наділена співчуттям, вона порушує природний порядок, якщо не простягає руку тим, хто потребує турботи. Відгукуючись на це співчуття, людина перебуває в гармонії з порядком речей — з дгармою; інакше — ні.
Навіть трохи практики цієї дгарми (релігійного обряду або праведної дії) врятує тебе від великого страху (mahato bhayat) — від колосальних страждань, закладених у повторюваних циклах народження й смерті.
Садхак (той, хто практикує духовне) не матиме часу на плітки. Йому не захочеться говорити з кимось різко. Ті, хто постійно шукає в інших вади, ніколи не досягнуть духовного поступу. Не шкодь нікому думками, словами чи вчинками. Будь співчутливим до всіх істот. Ахімса (ненасильство) — найвища дгарма (обов’язок).
Людські зусилля бувають чотирьох типів, бо в житті є чотири кінці або цілі: артха (багатство), кама (бажання), дхарма (релігія) і мокша (визволення). Перші двоє тягнуть до мирських речей, а останні двоє ведуть до Бога. Перші двоє спричиняють падіння й незнання, тоді як останні двоє завершуються піднесенням і знанням.
Якщо ти виконуєш свою роботу, сприймаючи її як дхарму, твої дії стають священними.
Бажання можна викорінити, міцно вбираючи чотири якості: Джнан, Атманішта, Вайраґ’я, Дгарма — і повноцінну відданість Богові.
Чистота, якої досягає втілена істота через Знання Бога, — найвища чистота. Досягнення Самопізнання за допомогою йоги — найвищий дгарма.
Багатство народжується з дгарми; з дгарми приходить щастя, і все отримують через дгарму. Дгарма — сутність цього світу.
Сьогодні люди живуть, щоб працювати, а не працюють заради життя. Вони забули свою справжню мету. Відтак вони забули свою дгарму. Немає спілкування між серцями, немає спільності. Втративши дотик до сердець інших, ми стаємо цілком ізольованими. Але насправді ми не ізольовані острови — ми ланки одного ланцюга.
Великий дар — дар дгарми перемагає всі інші дари.
Індуїзм… не дав собі назви, бо не встановлював сектантських меж; він не претендував на універсальне «прилипання», не проголошував єдиного непомильного догмату, не створював єдиного вузького шляху чи воріт спасіння; він був менш вірою чи культом, ніж безперервно розширюваною традицією прагнення людського духу до Бога. Це була величезна багатобічна багатоступенева можливість для духовного самобудування й самопізнання; і він мав право говорити про себе лише тим іменем, яке знав: вічна релігія, Санатана Дгарма.
Істина керує цим світом, а дхарма вкорінена в істині.
Істина в тому, що ти не можеш досягти Бога, якщо в тобі є навіть слід бажання. Шлях дгарми тонкий. Якщо ти намагаєшся протягнути нитку в голку, ти не досягнеш успіху, якщо нитка має навіть найменшу волокнину, що стирчить.
Його розіп’яли, щоб його дух поширився по всьому світу. Він приніс у жертву своє тіло заради дгарми. Він ніколи не помирав, він ніколи не помирав. Він — Атман (Душа), що живе в серцях усіх.
Є тілесний розум, механічний; але й усвідомлення — істотний характер (дхарма) розуму — певною мірою також присутнє там.
Сатья, Дгарма, Шанхіа й према — ознаки очищеного серця: серця, в якому вміщено Бога й яке проявляє Його.