Коли ти такий повний, що в тобі вже немає порожнечі, і ти починаєш відчувати значущість звичайного, щоденного існування — коли ти живеш повністю, від мить до миті, цілковито, інтенсивно, пристрасно — тоді Бог стає доступним.
Пам’ятай від цієї миті: завжди обирай те, що є добрим для тебе і добрим для інших. Обирай творчість. Стань благословенням для існування — бо це єдиний спосіб, яким ми можемо переконати Бога стати благословенням для нас. Це єдина справжня молитва: стати благословенням для всіх — для людей, для тварин, для дерев, для життя в усіх його формах. Якщо залишатися свідомо уважним — повільно-повільно мистецтво вивчається; повільно-повільно воно стає природним.
Бог — це сама творча енергія існування — радше творчість, ніж Творець. Він не поет, а поезія; не танцюрист, а танець; не квітка, а пахощі.
У творчості є дві можливості. Перша — коли вона народжується з твоєї тиші, любові, розуміння, ясності зору, з твоєї близької дружності до існування — тоді творчість здорова. Але якщо вона не народжується з медитації, з тиші й миру, з розуміння та любові — тоді є небезпека. Вона може народжуватися з твого сплутаного розуму. Вона може народжуватися з твого безумства.
Тривога з’являється лише тоді, коли ми ототожнюємо себе з малими речами. Але всі вони минають.
Творчість — найбільший бунт у самому існуванні.
Щойно ти входиш у світ слів, ти починаєш віддалятися від того, що є. Чим більше ти входиш у мову, тим далі ти від існування.
Непослух дитини безперервно засуджується. Натомість слухняна дитина безперервно вихваляється. Але чи ти чув(ла) про якусь слухняну дитину, яка стала всесвітньо відомою в будь-якому вимірі творчості? Чи чув(ла) про слухняну дитину, що здобула Нобелівську премію — за літературу, за мир, за науку? Слухняна дитина стає просто частиною натовпу. Усе, що додається до існування, додає непослух.
Відпусти й наближайся до існування в тиші та мирі — через медитацію.
Серйозність — це хвороба… Існування — це чиста гра.
Усе, що ти робиш, якщо є задоволення й відчуття, що все це існування — лише прояв божественності, що ми подорожуємо святою землею, що з ким би ти не зустрічався — ти зустрічаєш Бога, — іншого шляху немає. Лише обличчя різні, але внутрішня реальність одна — і всі твої напруження зникнуть. А енергія, що була в напруженнях, почне ставати твоєю благодаттю, твоєю красою.