Майя влаштовує матеріальний світ так, щоб тримати нас подалі від Крішни.
Бог відкрив мені, що незмінним, як гора Сумеру, є лише Параматман — той, якого Веди описують як Чисту Душу: відсторонений, поза болем і насолодою. У цьому світі Його майї багато плутанини. Неможливо сказати, що «це» прийде після «того» або що «це» породить «те».
Майя може звучати майже як Крішна; ми не можемо розрізнити, доки не звільнимося від усіх мотивацій матеріального насолоди.
Простір-час-спричинення, або ім’я-і-форма, — це те, що називають майєю.
Усе — воля Бога, але Майя заважає тобі знати, що все — воля Бога. Він дав нам очі, вуха, ніс, уста. Але Він також дав нам мудрість, щоб використати їх і досягти Бога.
Якщо ми дослідимо власне життя, то побачимо: інколи нас використовують як інструменти майї, щоб створювати незлагоду й розбрат між іншими вайшнавами. Ми стаємо найбільшим ворогом Крішни — під іменем Його відданого.
Майя така всеосяжна, як вода. Якщо є хоч одна маленька тріщина — вода одразу знайде шлях до тієї тріщини. Проблема лише в тому, що в нашій свідомості стільки тріщин.
Той, хто виривається з тенет майї, — це той, хто щомиті молить Крішну врятувати його.
З часом навіть не відчуваєш існування Бога. Після осягнення просвітлення бачиш, що боги й божества — це вся лише Майя.
Поки ти не досягнеш стану джняни й не прокинешся з майї, ти маєш здійснювати соціальне служіння — полегшуючи страждання щоразу, коли бачиш їх. Але навіть тоді ти маєш робити це без аханкарі, тобто без відчуття «я — діяч», а з відчуттям «я — знаряддя Господа».
По суті, жива істота в матеріальному існуванні має два вибори: бути маріонеткою майї на струнах трьох гун матеріальної природи або бути маріонеткою Крішни на струнах Його любові й співчуття.
У розумі так багато думок. Думка за думкою за думкою. Але є одна думка, що триває безперервно, хоч здебільшого вона підсвідома: «Я — тіло». Саме на цій нитці нанизуються всі інші думки. Щойно ми ототожнюємо себе з тілом, думаючи цю думку, майя слідує за цим. І так само: якщо ми перестаємо ототожнювати себе з тілом, майя більше не впливатиме на нас.
Світські прекрасні речі — отруйні. Якщо ти бачиш їх назовні, вони притягують тебе; але якщо бачиш їх усередині, тоді їх відкидають. Це — майя, або неспокій.
Дух вібрував у матерію; тому існують і Дух, і матерія. Але матерія не існує так, як вона нам здається. Вона існує так, як ми її бачимо, завдяки оманливій силі майї, яка змушує неподільний Дух здаватися скінченним і подільним у всіх видимостях. Матерія має існування так само оманливо, як міраж у пустелі.
Коли Божественна Любов стає добре розвиненою, Невігластво (Майя) починає відступати.
Емоційна прив’язаність до Майї — цілковито болісна; це погана угода.
Легко сказати, що ти в Майї. Справжній виклик — надихнути людину так, щоб вона вийшла з Майї.
Твоя душа має особливу місію. Твоя душа надзвичайно свідома цього. Майя, ілюзія чи забуття змушує тебе відчувати, що ти кінцевий, слабкий і безпорадний. Це не правда. Ти не є тіло. Ти не є відчуття. Ти не є розум. Усе це — обмежене. Ти — душа, яка безмежна. Твоя душа нескінченно могутня. Твоя душа кидає виклик усім часові й простору.