Наше життя формується нашим розумом; ми стаємо тим, що думаємо. Страждання слідує за злим помислом, як колеса воза слідують за волами, що тягнуть його. Наше життя формується нашим розумом; ми стаємо тим, що думаємо. Радість слідує за чистою думкою, як тінь, що ніколи не полишає.
Я навчаю про страждання і про шлях, як покласти йому край.
Причина всіх болів і страждань — неуцтво.
Ті, хто розпізнав існування страждання, його причину, його ліки та припинення, осягнули чотири благородні істини. Вони підуть правильним шляхом.
Дар Істини перевершує всі інші дари. Смак Істини перевершує всі інші смаки. Радість Істини перевершує всі інші радості, а припинення бажання перемагає все страждання.
Майте співчуття до всіх істот — багатих і бідних; кожен має своє страждання. Одні страждають надто багато, інші — надто мало.
Чіпляння веде до страждання.
Біль у житті неминучий, але страждання — ні. Біль — це те, що світ робить з тобою; страждання — це те, що ти робиш із собою [через те, як ти думаєш про «біль», який отримуєш]. Біль неминучий, страждання — вибіркове. [Ти завжди можеш бути вдячним, що біль не гірший за якістю, кількістю, частотою, тривалістю тощо]
Прив’язаність — джерело всіх страждань.
Нехай усі істоти, що відчувають, будуть щасливі й вільні від страждання.
Я навчаю лише одного: страждання і кінець страждання.
Біль у житті неминучий, але страждання — ні.
Невігластво пригнічує, а недбалість робить це невидимим. Голод бажання отруює світ, а біль страждання породжує найбільший страх.
Нехай усе, що має життя, буде звільнене від страждання.
Біль — неминучий; страждання — на вибір.
Страждання — це бажання, щоб речі були іншими, ніж вони є.
Страждання не спіткає того, хто не прив’язаний до імен і форм.
Корінь страждання — прив’язаність.
Як дерево, навіть якщо його зрізали, знову проростає, якщо корені не вирізані й міцні, так само — доки корінь прихованого потягу не буде викорчувано, страждання з’являтиметься знову й знову.
Хто спричиняє страждання — сам страждатиме. Немає втечі.