Ми самі творці власного щастя й страждання, бо все бере початок у розумі.
Я вірю, що руйнівна природа суспільства, яка нині загрожує існуванню всього людського світу, значною мірою пов’язана з людським інтелектом. Шлях подолати всі людські страждання — теж через людський інтелект.
Кожна релігія наголошує на вдосконаленні людини, на любові, на повазі до інших, на співпереживанні чужому стражданню. На цих шляхах усі релігії мали більшою чи меншою мірою однаковий погляд і одну й ту саму мету.
Найвища радість настає тоді, коли людина досягає стадії звільнення, де вже немає страждання.
Нас обсипають проблеми, і якщо ми спробуємо знайти їхнє джерело, то побачимо: вони виникають через нашу егоїстичність, через прагнення до власних інтересів ціною інших. Різні релігійні традиції існують, щоб допомогти нам зменшити ці проблеми. Усі вони навчають шляхів подолання страждання через розвиток любові й співчуття, толерантності, терплячості та задоволеності.
Співчуття — це бажання бачити інших вільними від страждання.
Бути добрим, чесним і мати позитивні думки; прощати тих, хто завдає нам шкоди, і ставитися до кожного як до друга; допомагати тим, хто страждає, і ніколи не вважати себе вищими за когось іншого. Навіть якщо ця порада здається доволі простою — доклади зусиль і перевір, чи, дотримуючись її, ти знайдеш більше щастя.
Три види нещастя: нещастя страждання, нещастя змін і всеохопне нещастя.
Кожна істота, навіть ті, хто ворожий нам, так само боїться страждання, як і ми, і шукає щастя так само, як і ми. Кожна людина має таке саме право на щастя й на те, щоб не страждати. Тож подбаймо про інших усім серцем — і про наших друзів, і про наших ворогів. Це основа справжнього співчуття.
Ми маємо практикувати, показуючи одне одному любов і допомагаючи одне одному. Помилка — прагнути щастя й намагатися уникнути страждання, обманюючи та принижуючи інших людей. Ми повинні намагатися досягти щастя й усунути страждання добрим серцем і гідною поведінкою.
Співчуття можна приблизно визначити як стан розуму, що є ненасильницьким, без заподіяння шкоди й без агресії. Це психічне ставлення, засноване на бажанні, щоб інші були вільні від власного страждання, і воно пов’язане з відданістю, відповідальністю та повагою до інших.