Страждання виникає цілком через чіпляння або опір. Це знак нашої небажаності рухатися далі, плисти разом із життям.
Щоб зрозуміти страждання, треба вийти за межі болю й насолоди. Твої власні бажання та страхи заважають тобі зрозуміти — і тим самим допомогти іншим. Насправді немає «інших», і, допомагаючи собі, ти допомагаєш усім. Якщо ти серйозно ставишся до страждання людства, ти маєш довести до досконалості єдиний засіб допомоги, який маєш: самого себе.
Я не страждаю; я не можу страждати, бо я — не об’єкт. Звісно, є страждання. Але чи ти усвідомлюєш, що це за страждання? Я — це страждання. Усе, що проявляється, — це моє функціонування. Усе, що сприймається, — це моє сприймання. Усе, що робиться, — це моє діяння; я — той, хто робить. І, зрозумій це: я також те, що зроблено. Насправді я — цілісне функціонування.
Біль — фізичний; страждання — розумове. Поза розумом немає страждання. Біль необхідний для виживання тіла, але ніщо не змушує тебе страждати. Страждання виникає цілком через чіпляння або опір; це знак нашої небажаності рухатися далі, плисти разом із життям.
Страждання насамперед є закликом до уваги — і сама ця увага є рухом любові. Понад щастя любов прагне зростання: розширення й поглиблення усвідомленості та свідомості, а також самого буття. Усе, що цьому заважає, стає причиною болю, і любов не відступає від болю.
Страждання — це заклик до дослідження; кожен біль потребує розвідки.
Подбай, щоб ти не був(ла) тим, ким ти сам(а) себе вважаєш. Борись усією силою, якою можеш, проти ідеї, що тебе можна назвати й описати. Тебе не можна. Відмовся думати про те чи інше. Немає іншого виходу з нещастя, яке ти створив(ла) для себе сліпим прийняттям без дослідження. Страждання — це заклик до дослідження; кожен біль потребує дослідження. Не будь лінивим(ою) думати.
Усе, що тобі потрібно, — перестати шукати назовні те, що можна знайти лише всередині. Вирівняй свій погляд перед тим, як діяти. Ти страждаєш від гострого неправильного розуміння. Проясни розум, очисти серце, освяти своє життя — це найшвидший шлях до зміни твого світу.
Шлях до правди лежить через руйнування хибного. Щоб знищити хибне, треба поставити під сумнів найупертіші переконання. І серед них найгірше — ідея, що ти є тілом. З тілом приходить світ; зі світом — Бог, який нібито створив світ, і відтак усе починається: страхи, релігії, молитви, жертви, усілякі системи — щоб захистити й підтримати «дитину-людину», налякану до нестями монстрами, яких вона сама створила. Усвідом: те, що ти є, не може народитися й не може померти. І коли страх зникає — усе страждання закінчується.
Якомога більше дбай про свої обов’язки. Дія, у якій ти не емоційно втягнений(а) і яка корисна та не спричиняє страждань, не зв’яже тебе. Ти можеш бути зайнятим(ою) в кількох напрямах і працювати з величезним запалом, але залишатися внутрішньо вільним(ою) й спокійним(ою) — як дзеркальний розум, що відображає все, не зазнаючи впливу.