Розвиваючи турботу про інших і сприймаючи їх як частину нас, ми здобуваємо впевненість у собі, зменшуємо відчуття підозри й недовіри та вчимося мати спокійний розум.
Не треба примушувати дітей вірити, що Бог існує. Але варто дати їм можливість розгорнути свої внутрішні потенціали, набути впевненості й надихнутися на пошук Бога відповідно до власних внутрішніх нахилів та здібностей.
Впевненість, ясність і співчуття — необхідні якості вчителя.
Тобі потрібні самовпевненість і рішучість: відчуття пригніченості й втрата надії ніколи по-справжньому не допоможуть виправити будь-яку ситуацію.
З усвідомленням власного потенціалу й упевненості в своїй здатності можна побудувати кращий світ. Згідно з моїм власним досвідом, упевненість дуже важлива. Це не сліпа віра; це усвідомлення власного потенціалу. На цій основі люди можуть перетворювати себе: примножуючи добрі якості й зменшуючи негативні.
Якщо я втратив довіру до себе, то весь Всесвіт проти мене.
Те, що ображає Його і ранить Його Серце, — це брак довіри... Ваше серце створене для любові до Ісуса, для палкої любові до Нього... Ми маємо лише короткі миті нашого життя, щоб любити Ісуса!
У успішної людини є такі якості: усмішка, що не в’яне; терпіння; безстрашний розум; любов; самовпевненість; любов до всіх.
Є два способи досягти контролю над своєю діяльністю. Перший — довіра до сили власної волі: знати, що якщо сьогодні ти зазнав невдачі, то завтра не зазнаєш її. Другий — тримати очі широко відкритими й уважно спостерігати за своєю діяльністю в усіх аспектах життя. У темряві ми падаємо, але в світлі ми бачимо, куди йдемо.
Впевненість і дурість — дуже небезпечне поєднання, але зазвичай вони йдуть разом.
Почни зміцнювати в собі довіру й радість до власного багатства. Це багатство — сутність щедрості. Це сутність винахідливості: ти можеш мати справу з тим, що є поруч, і не відчувати себе знедоленим.
Без довіри нічого не можна здійснити.
Пам’ятаймо минуле з вдячністю, живімо теперішнє з натхненням і дивімося в майбутнє з упевненістю.
Для того, хто чинить зло, бути не викритим — важко; а мати впевненість, що його приховування триватиме далі, — неможливо.
Нас рятує не стільки допомога наших друзів, скільки впевненість у їхній допомозі.
Це глибоке відчуття: «Я благословенний» може допомогти тобі подолати будь-яку перешкоду в житті. Воно дає сміливість і впевненість та відкриває тебе для благодаті, щоб вона могла влитися в тебе.
Розвивай упевненість у собі — і тоді прийде любов.
Без довіри немає дружби.
Ми наголошуємо на сильній вірі в нашу первісну природу.
Хтось сидів перед соняшником і дивився на соняшник — на чашу сонця. І я теж спробував. Це було чудово: я відчув увесь всесвіт у соняшнику. Такою була моя практика медитації на соняшнику. З’явилася дивовижна впевненість. Ти можеш побачити весь всесвіт у квітці.
Без самовпевненості не може бути Бога. Отже, спершу має бути самовпевненість і любов до Бога.
Мені здається, що самовпевненість і здатність стояти на своєму — необхідні, якщо ми хочемо досягти успіху в житті. Я не говорю про дурну самовпевненість, а про усвідомлення нашого внутрішнього потенціалу — впевненість, що ми завжди можемо виправити свою поведінку, вдосконалитися, збагатитися, і що речі ніколи не безнадійні.
У скорботі негайно наближайтеся до Бога з довірою, і ви отримаєте силу, просвітлення та повчання.
Відчуття поразки — страх, тривога, брак самовпевненості — не народжуються з якогось небесного оракула. Їх не записано на зорях. Це не святе Євангеліє. І це не натяки на заздалегідь визначену долю, ніби поразка призначена й вирішена. Вони виникають із твого власного розуму.
Твій власний біль — мимовільний: ти відчуваєш себе пригніченим(ою) і не маєш контролю. Коли ти відчуваєш біль інших, є елемент незручності, але також є рівень стійкості, бо ти добровільно приймаєш біль. Це дає тобі відчуття впевненості.