У людині, яка розуміє себе, не може бути его, не може бути ненависті до будь-кого. Є лише любов, і є співчуття до тих, кому не пощастило. Це — знання істини.
Людина не може стати просвітленою через будь-яку організацію, віровчення, догму, священика чи ритуал — і не через будь-які філософські знання або психологічні техніки. Вона має знайти це через розуміння змісту власного розуму — через спостереження, а не через інтелектуальний аналіз чи розсічення в собі.
Сльози розлуки між двома вайшнавами, якщо вони ґрунтуються на знанні й істині, — одне з найвищих і найочисніших духовних переживань.
Сила, знання й вплив, які в нас є, — прекрасні дари від БОГА, щоб ми використовували їх безумовно для служіння одне одному.
Коли ми чуємо духовну бесіду, можемо відчути, що вже знаємо це. Але коли доходить до застосування, ми забуваємо. Тому так важливо практикувати духовність для практичного застосування духовного знання.