Поки ти не станеш простим, як дитина, ти не отримаєш божественного осяяння. Забудь усе світське знання, яке ти здобув(ла), і стань дитиною — тоді отримаєш божественну мудрість.
Звичайна людина, з її неуцтвом, каже: «Моя релігія — єдина релігія, моя релігія — найкраща». Але коли серце освітлене істинним знанням, вона знає: над усіма битвами сект і сектантів панує єдине, неподільне, вічне й всюдисуще Благословення.
Як мотузка, коли її спалюють, зберігає форму, але вже не може зв’язувати, так і его, спалене вогнем найвищого Знання.
Коли невипалений глиняний горщик розбивається, гончар може використати глину, щоб зробити новий; але коли випалений — розбивається, він уже не може зробити те саме. Так само, коли людина помирає в стані незнання, вона народжується знову; але коли вона стає добре «випаленою» в огні істинного знання й помирає як досконала людина, вона більше не народжується.
Неможливо досягти божественного знання, доки не позбудешся пихи. Вода не затримується на вершині пагорба; але в низини вона стікає бурхливими потоками з усіх боків.
Медитуй на Знання й вічне Блаженство — і ти теж матимеш блаженство. Блаженство справді вічне, лише воно приховане й затулене незнанням. Чим менше в тебе прив’язаності до чуттів, тим більше в тебе любові до Бога.
Мудрість веде до єдності, а незнання — до розділення. Поки Бог здається зовні й десь далеко, триває незнання. Але коли Бог осягається всередині — це справжнє знання.
Шлях любові такий самий істинний, як і шлях знання. Усі шляхи зрештою ведуть до тієї самої Істини. Але доки Бог зберігає в нас відчуття его, легше йти шляхом любові.
Давні ріші досягли Знання Брахмана. Неможливо мати це, доки лишається хоч найменший слід світської прив’язаності. Як важко працювали ріші! Зранку вони виходили з відлюдницької обителі й проводили весь день у самоті, медитуючи на Брахмана. Уночі вони поверталися до обителі й їли трохи фруктів або коріння. Вони тримали розум відстороненим від об’єктів зору, слуху, дотику та інших речей, властивих світському. Лише так вони усвідомлювали Брахмана як власну внутрішню свідомість.
Лише те знання, яке очищує розум і серце, є істинним Знанням; усе інше — лише заперечення Знання.
Не будь дріб’язковим. Не молись Богові про гарбузи й дині, коли тобі слід просити чисту любов і чисте знання, щоб вони сходили в кожному серці.
Брахман поза розумом і поза мовою, поза зосередженням і медитацією, поза тим, хто знає, тим, що відоме, і самим знанням; поза навіть уявленням про реальне й нереальне. Коротко: Він поза всією відносністю.
Багато людей думають, що вони не можуть мати знання або розуміння Бога без читання книг. Але слухати краще, ніж читати, а бачити краще, ніж слухати. Почуте про Бенарес — не те саме, що прочитане про нього; а побачити Бенарес — не те саме, що ні слухати, ні читати.
Знання веде до єдності, а невігластво — до різноманіття.
Лише два типи людей здатні осягнути самопізнання: ті, кого зовсім не обтяжує навчання, тобто чиї розуми не переповнені думками, позиченими в інших; і ті, хто, вивчивши всі писання та науки, прийшов до усвідомлення: «Я нічого не знаю».
Якщо ти спершу укріпиш себе істинним знанням Універсальної Самості, а потім житимеш серед багатства й світської суєти — то, без сумніву, вони не зможуть тебе ні в чому зачепити.