Під якою б назвою чи формою ми не поклонялися Йому, Він веде нас до знання Безіменного, Безформного Абсолюту. Та щоб побачити свою справжню Самість в Абсолюті, щоб зануритися в Нього й стати одним із «Ним» — це і є істинне Знання Істини.
Поки ти не станеш простим, як дитина, ти не отримаєш божественного осяяння. Забудь усе світське знання, яке ти здобув(ла), і стань дитиною — тоді отримаєш божественну мудрість.
Досягти єднання так неймовірно важко, бо неможливо стати тим, ким ти вже є! Єднання — це не що інше, як знання себе як Єдиного.
Коли ти прокидаєшся й бачиш, що весь створений світ — це моє «кохання-валентинка», країна — моя валентинка, Божественність — моя валентинка, знання — моя валентинка, тоді День святого Валентина ніколи не закінчиться для тебе. Усі 365 днів — День святого Валентина. Так я відчуваю: щодня — День святого Валентина.
Звичайна людина, з її неуцтвом, каже: «Моя релігія — єдина релігія, моя релігія — найкраща». Але коли серце освітлене істинним знанням, вона знає: над усіма битвами сект і сектантів панує єдине, неподільне, вічне й всюдисуще Благословення.
Наша людська мудрість — це свічка, спалена на тьмяному вівтарі перед сонцем-широчінню Істини.
Натхнення — це тонка річка яскравості, що стрибає з великого й вічного знання; воно перевершує розум ще досконаліше, ніж розум перевершує знання, яке дають органи чуття.
Як камінь, дерево, солома, зерно, килимок, тканина, горщик тощо, коли їх спалюють, зводяться до землі (звідки вони прийшли), так і тіло та його органи чуття, будучи спаленими вогнем Знання, стають Знанням і поглинаються Брахманом — як темрява в світлі сонця.
Але джива [живе створіння] наділена его, і її знання обмежене; тоді як Ішвара без его і всезнаючий.
Таємниця звуку — це містицизм; гармонія життя — це релігія. Знання вібрацій — це метафізика, аналіз атомів — наука, а їхнє гармонійне поєднання — мистецтво. Ритм форми — це поезія, а ритм звуку — музика. Це показує, що музика є мистецтвом мистецтв і наукою всіх наук; і вона містить у собі джерело всіх знань.
У людині, яка розуміє себе, не може бути его, не може бути ненависті до будь-кого. Є лише любов, і є співчуття до тих, кому не пощастило. Це — знання істини.
Манусмріті каже: одна четверта знання приходить від Учителя, одна четверта — від навчання, одна четверта — від однокурсників і одна четверта — через досвід у плині часу.
Люди й далі будують святині, каплиці, церкви й храми. Тобі не треба цього робити — просто усвідом, що ти є живою святинею. У той день, коли ти здобудеш знання, що Господь живе всередині тебе, ти будеш у самадхі. Усі питання матимуть відповіді, усі проблеми будуть розв’язані.
Велике мистецтво — мати достаток знань і досвіду: знати багатство життя, красу існування, боротьбу, страждання, сміх, сльози — і водночас тримати розум дуже простим; а простий розум можливий лише тоді, коли ти вмієш любити.
Думка – це посередник між знанням і невіглаством.
Знання Бога, формування ідей, опанування бажань і пристрастей, розрізнення того, що слід обрати, а що відкинути, – усе це людина завдячує своїй формі.
Тепер я дивуюся, що спільного у наших знань з Божим знанням, згідно з тими, хто трактує Боже знання... Чи є щось спільне між ними, крім простої назви? ...існує суттєва відмінність між Його знанням і нашим, як відмінність між субстанцією небес і субстанцією землі.
Цнотливість, ненавинення, прощення навіть найбільшого ворога, істина, віра в Господа — це всі різні вритті. Не лякайся, якщо ти не досконалий у всьому цьому; працюй — і вони прийдуть. Той, хто відмовився від усієї прив’язаності, від усього страху й від усякого гніву; чия душа вся пішла до Господа; хто знайшов притулок у Господі; чиє серце стало очищеним — з яким би бажанням він не прийшов до Господа, Він дарує йому це. Тому поклоняйся Йому через знання, любов або зречення.
Пошук повного знання починається з Самості й знаходить завершення в поверненні до Самості: ти відкриваєш, що все — вираження Самості. Усе — вираження мого власного Я.
Будь вічно учнем. Лише той, хто відчуває, що вже навчився достатньо й більше знання йому не потрібне, — і є старою людиною.
Коли ми перейдемо за межі «знань», тоді матимемо Знання.
Якщо хтось подорожує дорогою в пошуках знання, Аллах змусить його подорожувати однією з доріг Раю.
Те, що люди називають знанням, — це обґрунтоване прийняття хибних видимостей. Мудрість дивиться за завісу й бачить.
Знання без практики — марне. Практика без знання — небезпечна.
Інтелект складається не тільки зі знань, але й з уміння застосовувати знання на практиці.