Знання Бога, формування ідей, опанування бажань і пристрастей, розрізнення того, що слід обрати, а що відкинути, – усе це людина завдячує своїй формі.
Тепер я дивуюся, що спільного у наших знань з Божим знанням, згідно з тими, хто трактує Боже знання... Чи є щось спільне між ними, крім простої назви? ...існує суттєва відмінність між Його знанням і нашим, як відмінність між субстанцією небес і субстанцією землі.
Пророк Ісая… вказує, що стане причиною цього змінення: бо він каже, що ненависть, сварки й боротьба припиняться, бо люди матимуть істинне знання про Бога. «Не чинитимуть вони зла й не чинитимуть руйнування на всій святій горі Моїй, бо земля буде сповнена знанням Господа, як води покривають море» (Іс. xi, 9). Зверни увагу.
Усі лиха, які люди чинять одне одному через певні бажання, думки чи релігійні принципи, коріняться в невігластві. [Усяка ненависть припиниться], коли землю буде наповнено знанням про Бога.
Той факт, що людині були дані закони, як ствердні, так і негативні, підтримує принцип, що Боже знання майбутніх подій не змінює їхнього характеру. Великий сумнів, який постає перед нашим розумом, є результатом недостатності нашого інтелекту.
Якби люди мали мудрість, яка перебуває в тому ж відношенні до форми людини, як зір до ока, вони б не завдавали шкоди собі чи іншим, бо знання істини усуває ненависть і сварки та запобігає взаємним шкодам.
Отже, це має бути нашою вірою, коли ми маємо правильне знання про власну самість і розуміємо справжню природу всього: ми маємо бути задоволені й не турбувати розум пошуком певної кінцевої причини для речей, які не мають її, або мають лише іншу кінцеву причину — власне існування, що залежить від Волі Бога, або, якщо хочеш, від Божественної Мудрості.
Бог тотожний Своїм атрибутам, так що можна сказати, що Він є знання, той, хто знає, і те, що знають.
Ключ до розуміння й повного осягнення всього, що сказали пророки, міститься в знанні чисел, їхніх загальних ідей та значення кожного слова, що вони містять.
Управління [Провидіння], знання та намір – це не одне й те саме, коли вони приписуються нам і коли вони приписуються Богу.