Без самопізнання, без розуміння того, як працює й що робить його «машина», людина не може бути вільною: вона не може керувати собою й завжди лишатиметься рабом.
Любов без знання — демонічна.
Знання саме по собі не дає розуміння. І розуміння не зростає лише від збільшення знань. Розуміння залежить від зв’язку знання з буттям… Воно з’являється лише тоді, коли людина відчуває й усвідомлює те, що з ним пов’язане.
Юрба ні не прагне знання, ні не шукає його. А лідери юрби — заради власних інтересів — намагаються зміцнити в ній страх і неприязнь до всього нового й невідомого. Рабство, в якому живе людство, ґрунтується на цьому страху.
Візьми розуміння Сходу й знання Заходу — і тоді шукай.
Ми маємо прагнути свободи, якщо прагнемо самопізнання. Завдання самопізнання й подальшого саморозвитку настільки важливе й серйозне, що вимагає такої інтенсивності зусиль, що зробити це «як-небудь» — неможливо. Людина, яка береться за це, має поставити це першим у своєму житті — так, щоб не було часу марнувати його на дрібниці.
Стародавнє мистецтво має певний внутрішній зміст. Колись мистецтво виконувало ту саму роль, що й книги в наш час: зберігати й передавати знання. У давнину люди не писали книг — вони втілювали свої знання в творах мистецтва. Ми могли б знайти безліч ідей у творах стародавнього мистецтва, що дійшли до нас, якби тільки знали, як їх читати.