Для мене духовність потребує чесної індивідуальності. Вона не дозволяє жодної залежності. Вона створює для себе свободу — якою б не була ціна. Вона ніколи не в натовпі, бо натовп ніколи не знаходив жодної істини. Істину знаходили лише в самотності людей.
Шукаючи, ти збиваєшся з дороги; шукаючи, ти йдеш у снах; шукаючи, ти йдеш кудись іще — а істина тут. Ти шукаєш — і тоді; істина — ЗАРАЗ.
Любов — не вища якість за істину.
Коли треба обирати між твоєю любов’ю та твоєю правдою, вирішальним має бути правда.
Пам’ятай: доки ти не став буддою, ти змарнував своє життя. Буддхість — це твоє цвітіння, твій аромат. Дерево сповнюється, коли цвіте; а людина сповнюється, коли випускає аромат буддхості, коли стає сяйною. Тоді вона пізнає, хто вона. Пізнавши це, — усе пізнано. Пізнавши це, — пізнано Бога. Пізнавши це, — досягнуто істини: ти стаєш істиною, і істина звільняє. Істина — це свобода.
Немає Бога — але є, безперечно, якість, яку я називаю богоподібністю. Вона містить співчуття, любов, дружбу, радість, творчість. Вона приносить тобі нові пісні й нові танці. Вона приносить істину й занурення тебе в істину.