Ми повинні залишатися відкритими перед обличчям великого протистояння. Ніхто не заохочує нас бути відкритими, але ми все одно повинні знімати шари серця.
Хоча життя воїна присвячене допомозі іншим, він усвідомлює, що ніколи не зможе повністю поділитися своїм досвідом з іншими... Проте він все більше й більше закохується у світ. Ця любовна справа та самотність дозволяє воїну постійно простягати руку допомоги іншим. Відмовляючись від свого приватного світу, воїн відкриває для себе більший Всесвіт і все повніше розбите серце. Це не те, що має засмучувати; це причина для радості.
Щоб бути духовним воїном, треба мати розбите серце; без розбитого серця та відчуття ніжності та вразливості, твоє воїнство буде ненадійним.
Безстрашність походить від роботи з м'якістю людського серця.
Досвід сумного і ніжного серця – ось що породжує безстрашність. Умовно безстрашність означає, що ти не боїшся, або якщо хтось тебе вдарить, ти вдариш у відповідь. Але ми не говоримо про такий рівень безстрашності вуличного бійця. Справжня безстрашність – це продукт ніжності. Вона походить від того, що ти дозволяєш світу лоскотати твоє серце, твоє оголене серце. Ти готовий відкритися, без опору чи сором'язливості, і зустріти світ.