Розширюй своє стиснуте серце, зроби інтереси інших своїми й служи їм якнайбільше — співчуттям, добротою, подарунками тощо. Поки людина насолоджується речами цього світу й має потреби та бажання, необхідно піклуватися про потреби ближніх. Інакше її не можна назвати людиною. Коли маєш нагоду — дай бідним, нагодуй голодних, доглянь хворих: служіння як релігійний обов’язок. І ти дізнаєшся з безпосереднього сприйняття, що той, кому служать, той, хто служить, і сама дія служіння відокремлені лише на вигляд.
Коли потоком твоїх сліз внутрішнє й зовнішнє зливаються в Одне, ти знайдеш Її, яку ти так болісно шукав: ближчу за найближчу — сам подих життя, саму серцевину кожного серця.
Де б Бог не тримав тебе в будь-який час, звідти самому ти маєш розпочати паломництво до богореалізації. У всіх формах, в діянні й недіянні — Він Сам, Єдиний. Поки ти зайнятий(а) своєю роботою руками, тримай себе прив’язаним(ою) до Нього, підтримуючи джапу — постійне згадування Його в серці й розумі. У Божому царстві згубною є забутість Його. Шлях до Миру — у пам’яті про Нього і лише про Нього.