Як можна побачити, коли очі відкриті, так можна зрозуміти, коли відкрите серце.
Серед усіх цінних речей цього світу слово — найцінніше. Бо в слові можна знайти світло, якого не мають самоцвіти й коштовності; слово може містити стільки життя, що воно здатне зцілити рани серця. Тому поезія, у якій виражена душа, така ж жива, як людина. Найбільша нагорода, яку Бог дарує людині, — красномовство й поезія. Це не перебільшення: дар поета з часом завершується даром пророцтва.
Твоє серце не живе, доки не зазнає болю… біль любові розкриває серце — навіть якщо воно тверде, як камінь.
Молитва з глибини й молитва з поверхні — це дві молитви. Одна може вимовляти те, що Христос назвав «марними повтореннями», просто повторюючи молитву; при цьому розум не зосереджується на змісті молитви. Але якщо глибина серця почула молитву — Бог почув її.
Бог знову й знову й знову розбиває серце, доки воно не залишиться відкритим.
Коли я відкриваю очі на зовнішній світ, я відчуваю себе краплею в морі. Але коли я закриваю очі й дивлюся всередину, я бачу весь всесвіт як бульбашку, підняту в океані мого серця.
Я грав на віні, доки моє серце не стало тим самим інструментом. Тоді я віддав цей інструмент Божественному Музиканту — єдиному Музиканту, що існує. Відтоді я став Його флейтою, і коли Він забажає, Він грає Свою музику. Люди приписують мені цю музику, хоча насправді вона не моя — вона належить Музиканту, який грає на власному інструменті.
Мудра людина має тримати рівновагу між любов’ю й силою; любов у її природі має постійно зростати й розширюватися, а водночас треба зміцнювати волю, щоб серце не ламалося так легко.
Якщо хтось запитає, що таке суфізм, яка це релігія, відповідь така: суфізм — це релігія серця, релігія, де найголовніше — шукати Бога в серці людства.
Якщо людина холодна й затиснута, вона відчуває в собі ніби могилу. Вона не живе; вона не може насолоджуватися цим життям, бо не здатна виразити себе й не бачить світла та життя зовні. Що заважає людині розвинути якість серця? Її вимогливе ставлення. Вона хоче зробити бізнес із любові. Вона каже: «Якщо ти любитимеш мене, я любитиму тебе». Щойно людина починає міряти й зважувати свої прихильності та послуги, і все, що вона робить для того, кого любить, вона перестає знати, що таке любов. Любов бачить коханого — і більше нічого.
Усе, що породжує в серці тугу, позбавляє його свободи.
Моє серце налаштоване на тишу, яку надихає нерухомість природи.
Релігія суфія — це релігія серця. Головна мораль суфія — вважати серце інших, щоб у радості й прикрості ближнього він бачив радість і прикрість Бога.
Любов — це товар, якого прагне весь світ; якщо ти збережеш її в серці, кожна душа стане твоїм покупцем.
Серце стає широким, коли забуває про себе; і звужується, коли думає про себе й жаліє себе. Щоб здобути широке й просторе серце, тобі треба мати щось, на що можна дивитися, і на що спирати свій розум — і це «щось» є Бог-ідеал.
Якщо хтось вдарить моє серце, воно не ламається — воно вибухає, і полум’я, що виходить з нього, стає смолоскипом на моєму шляху.