Ти усвідомлюєш, що Ісус у дарохранительниці саме для тебе — для тебе однієї? Він палко прагне увійти в твоє серце… не слухай демона, посмійся над ним і без страху прийми Ісуса миру й любові.
Те, що ображає Його і ранить Його Серце, — це брак довіри... Ваше серце створене для любові до Ісуса, для палкої любові до Нього... Ми маємо лише короткі миті нашого життя, щоб любити Ісуса!
Серце, віддане Богові, не втрачає своєї природної ніжності; навпаки, чим чистішим і божественнішим воно стає, тим більше зростає така ніжність.
Молитва для мене — це висхідний порив серця.
Найпрекрасніший шедевр серця Бога — це любов Матері.
Любімо, бо серце наше створене не для іншого.
Ти почув мене, лише Друже, якого я люблю. Щоб заволодіти моїм серцем, ти став людиною. Ти пролив кров — яке найвищe таїнство!… І ти й досі живеш для мене на вівтарі. Якщо я не можу бачити сяйво Твого Обличчя чи чути Твій солодкий голос, Боже мій, я можу жити Твоєю благодаттю, я можу спочивати в Твоєму Святому Серці!
Молитва — це порив серця; це простий погляд, спрямований до неба; це крик вдячної любові серед випробування так само, як і в радості. І нарешті — це щось велике, надприродне, що розширює мою душу й єднає її з Ісусом.
Для мене молитва — це порив серця до Бога; це підняття очей — зовсім просто — до неба; це крик вдячної любові з вершини радості або з глибини відчаю. Це велика надприродна сила, яка розкриває моє серце й міцно єднає мене з Ісусом.
Усе — благодать; усе — прямий наслідок любові нашого Отця: труднощі, суперечності, приниження, усі муки душі, її тягарі, її потреби — усе. Бо через це вона вчиться смиренню, усвідомлює свою слабкість. Усе — благодать, бо все — дар Божий. Який би не був характер життя чи його несподівані події — для серця, що любить, усе добре.
Для мене молитва — це хвиля серця; це простий погляд, спрямований до неба; це крик упізнавання й любові, що обіймає і випробування, і радість.
Для мене молитва — це підняття серця вгору, безтурботний погляд до небес, крик вдячності та любові, який я висловлюю з глибин скорботи, так само як і з висот радості.
Гроза гримить у моєму серці; мені важко повірити в існування чогось, окрім хмар, що обмежують мій горизонт.
Приймай Святе Причастя часто, дуже часто… Ось єдині ліки, якщо ти хочеш бути зціленим. Ісус не вклав цю привабливість у твоє серце дарма.
Святість — це стан серця, який робить нас смиренними й малими в обіймах Бога: ми усвідомлюємо свою слабкість і водночас — найсміливішим чином — довіряємо Його батьківській доброті.