Понад три десятиліття я чекала, щоб ти повернувся до мене. … Ти вислизнув і зник у бурхливих хвилях життя по той бік смерті. Магічна паличка твоєї карми торкнулася тебе — і ти зник! Хоч ти й не бачив мене, я ніколи не втрачала тебе з поля зору! Я переслідувала тебе крізь сяйливе астральне море, де пливуть славні ангели. Крізь морок, бурю, потрясіння й світло я йшла за тобою, мов материнський птах, що охороняє своїх малят. Коли ти проживав свій людський термін життя в лоні й з’явився немовлям, мій погляд був завжди на тобі.
Навіть трохи практики цієї дгарми (релігійного обряду або праведної дії) врятує тебе від великого страху (mahato bhayat) — від колосальних страждань, закладених у повторюваних циклах народження й смерті.
Дживатман — мешканець цього тіла — проходить дитинство, юність і старість, а потім із тією ж легкістю переходить в інше тіло через браму смерті. Тому мудрі не вводяться в оману самим явищем смерті.