Хоч народження й смерть — природні явища, та все ж смерть близької й дорогої людини болюча. Але подумай ось про що: те, що сталося, не можна скасувати. Тому слід думати про обов’язок щодо душі померлого, щоб душа могла спочити в мирі. Якщо ти дозволиш собі збуритися, тоді душа не зможе бути спокійною.
Ніколи не забувай: це тимчасове тіло схильне до народження й смерті.
Смерть — закон життя. Смерть — друг кожної живої істоти. Та ніхто цього не розуміє. Усі налякані. І все ж смерть — вічний супутник усіх нас.
Браття й сестри, смерть тіла відбувається щомиті. Відкрийте очі й подивіться! Чому ви плачете, як божевільні? Плачете за ким? За тілом із кісток, плоті, шкіри й кісткового мозку? Яка в ньому цінність? Це тіло веде вас — усіх, і мене — до стану розпаду. Подумайте, якими ви були двадцять років тому: чи схожі ви на себе тепер? Скільки змін сталося?