Є лише один Бог. Його ім’я — Істина. Він — Творець. Він нікого не боїться, Він без ненависті. Він ніколи не вмирає. Він поза циклом народжень і смертей. Він самосвітний. Його пізнають завдяки доброті істинного Гуру. Він був Істиною на початку, Він був Істиною, коли почалися віки, і Він завжди був Істиною. Він істинний і тепер.
Чого тобі боятися? Нічого. Кого тобі боятися? Нікого. Чому? Бо той, хто об’єднався з Богом, отримує три великі привілеї: всемогутність без сили, сп’яніння без вина і життя без смерті.
Де б ти не відчував страх, спробуй дослідити — і ти знайдеш десь за ним смерть, що ховається. Усякий страх — це страх смерті. Смерть — єдине джерело страху.
Ти існуєш у часі, але належиш вічності — ти є проникненням вічності у світ часу. Ти безсмертний, живеш у тілі смерті. Твоя свідомість не знає смерті й не знає народження. Народжується й помирає лише твоє тіло. Але ти не усвідомлюєш своєї свідомості. Ти не усвідомлюєш власної свідомості — і в цьому вся майстерність медитації: стати свідомим свідомості самої.
Смерть не назвали б поганою, люди, якби хтось знав, як по-справжньому помирати.
Смерть — неминуча річ. Коли людина зробила те, що вважає своїм обов’язком перед своїм народом і своєю країною, вона може спочити в мирі. Я вірю, що доклав тих зусиль — і тому я спатиму в вічності.
Не думай про тіло. Тіло приходить і зникає; для нього є народження і є смерть. Але ти — не тіло. Тіло — лише іржа й порох. Думай лише про Бога. Люби Бога.
Побачити, що форма відкриває порожнечу, і що порожнеча відкриває форму — ось таємниця подолання смерті. Наскільки ти не усвідомлюєш простір, настільки ти не усвідомлюєш власну вічність — це одне й те саме!
Життя без смерті й щастя без страждань — це суперечність, і ні те, ні інше не можна знайти окремо, бо кожне з них є різним виявом того самого.
Смерть може покликати будь-якої миті. Кожна мить — і кожен — наближається до смерті.
Ти їси м’ясо. Багато людей мають убивати тварин через твоє невегетаріанство. Ти відповідальний за смерть цих тварин. Їх убивають, бо ти їх їси. Це гріх. Який же це гріх — убивати невинних тварин і їсти їх.
Під нами й світом лежить невимовна таємниця. Це темрява, з якої сяє світло. Коли ти впізнаєш цілісність Всесвіту й зрозумієш, що смерть така ж певна, як народження, тоді ти можеш розслабитися й прийняти: так воно й є. Іншого нічого не треба робити.
Той, хто чинить насильство, не може мати природної смерті.
Будди вільно рухаються крізь народження й смерть — з’являються й зникають за власним бажанням.
У страху перед смертю я знову й знову пішов у гори й медитував над невизначеністю години смерті, захопивши фортецю безсмертної, нескінченної природи розуму. Тепер увесь страх смерті минув.
Пам’ятай: ти не так нещасний, як ти сам себе зробив. Ти — теж Бог. І плекання цього постійного усвідомлення всередині допоможе тобі уникати хибних прив’язаностей, не ототожнювати себе зі своїм тілом, розумом і відчуттями. Тож тобі слід сказати собі: «Тіло, розум і відчуття — мої, але вони не є я, бо я — це вічне полум’я, яке не підвладне ні змінам, ні смерті, ні тлінню». Це усвідомлення має бути завжди з тобою.
Твоя позиція має бути такою ж, як у Христа Ісуса: будучи за самою природою Богом, Він не вважав рівність із Богом чимось таким, що треба здобути, а зробив Себе ніщо, прийнявши саму природу слуги, ставши подібним до людей. І, будучи знайденим як людина, Він упокорив Себе й став слухняним аж до смерті — навіть до смерті на хресті!
Смерть дає людству повний огляд правди.
Де я — там немає смерті; де смерть — там мене немає.
Чого ти боїшся смерті? Там, де ти, смерті немає. Там, де смерть, тебе немає. Чого ж ти боїшся?
Якщо щастя завжди залежить від чогось, що очікується в майбутньому, ми женемося за примарою, яка постійно вислизає з нашого хвату, аж поки майбутнє — і ми самі — не зникнемо в безодні смерті.
У природі ніщо не стоїть на місці: усе пульсує, з’являється й зникає. Серце, дихання, травлення, сон і пробудження — народження й смерть — усе приходить і відходить хвилями. Ритм, періодичність, гармонійне чергування протилежностей — це правило. Не має сенсу повставати проти самого візерунку життя.
Смерть — лише зміна наших шат, щоб чекати на вічних весільних убраннях біля брами Вічного.
Я вже мертвий. Фізична смерть у моєму випадку нічого не змінить. Я — істота поза часом. Я вільний від бажання й страху, бо я не пам’ятаю минулого й не уявляю майбутнього. Де немає імен і форм — як там можуть бути бажання й страх? З безбажанням приходить позачасовість. Я в безпеці, бо те, чого немає, не може торкнутися того, що є. Ти відчуваєш небезпеку, бо уявляєш її. Звісно, твоє тіло саме по собі складне й уразливе та потребує захисту. Але не ти. Щойно ти усвідомиш свою непорушну сутність — ти будеш у мирі.