Мати глибоке відчуття щодо буддизму — не суть; ми просто робимо те, що маємо робити, як вечеряти й лягати спати. Ось це й є буддизм.
Людина мудрості — не та, хто практикує буддизм осторонь від мирських справ, а та, хто глибоко розуміє принципи, за якими керується світ.
Мета вивчення буддизму — не вивчати буддизм, а вивчати нас самих.
Мета вивчення буддизму — не вивчати буддизм, а вивчати себе. Тому й існує навчання. Але навчання — не ми самі. Це певне пояснення нас самих. Вивчати навчання — означає пізнати себе. Тому ми ніколи не прив’язуємося ні до навчання, ні до вчителя. Щойно ти зустрічаєш учителя — залиш учителя, і будь незалежним. Ти хочеш учителя, щоб бути незалежним. Тож ти вивчаєш себе. Учитель — для тебе, а не для учителя.
Буддизм — це одна довга молитва.
Таємниця буддизму — прибрати всі ідеї й усі поняття, щоб істині було куди проникнути, щоб вона могла відкритися.
Буддизм не каже тобі, що є хибним і що істинним, але заохочує тебе дізнатися це для себе.
Усе, що ти шукаєш, уже всередині тебе. В індуїзмі це називають Атманом, у буддизмі — чистим Будда-розумом. Христос сказав: «Царство небесне всередині вас». Квакери називають це «тихим малим голосом усередині». Це простір повного усвідомлення, що гармонійний з усім Всесвітом — і тому це сама мудрість.
Буддизм… — це не культура, а критика культури, тривала ненасильницька революція або «лояльна опозиція» тій культурі, в яку він вбудований.
У буддизмі немає ідеї про моральний закон, встановлений якимось космічним Законодавцем.
Коли ти намагаєшся досягти чогось, розум починає блукати десь в іншому місці. Коли ти нічого не намагаєшся досягти, у тебе є твоє власне тіло й розум — тут, просто зараз. У буддизмі вважалося б єретичним чекати чогось поза цим світом. Ми не шукаємо чогось, окрім себе.
Сам Будда навчав різних учень різних людей за різних обставин. Для одних людей — вірування, засновані на Творцеві. Для інших — без Творця. Єдина «остаточна істина» для буддизму — це абсолютне заперечення будь-якої однієї істини як «остаточної істини».
Усі авраамічні релігії — це релігії, спрямовані на Бога, теїстичні. І оскільки це єдиний тип релігії, до якого Захід звик, вони знаходять щось на кшталт буддизму дуже заплутаним. Як можна мати релігію без Бога? Натомість в Індії — це зовсім не проблема. Буддизм існує там уже 2500 років, джайнізм — навіть раніше… У буддизмі не говорять про Бога. Він відкрито агностичний. У джайнізмі теж не говорять про Бога.
Кожна релігія допомагала людству. Поганство збільшувало в людині світло краси, широту й висоту її життя, її прагнення до багатосторонньої досконалості; християнство дало їй певне бачення божественної любові й милосердя; буддизм показав шлях бути мудрішим, лагіднішим, чистішим; юдаїзм і іслам — як бути релігійно вірним у діях і відданим Богові з ревністю; індуїзм відкрив їй найбільші й найглибші духовні можливості.
Скромний учений намагається вчитися щодня; учень буддизму намагається щодня щось «розучувати».
Будда говорив про реальність. Реальність може бути єдиною в своїй найглибшій сутності, але Будда також стверджував, що всі висловлювання про реальність є лише умовними. Реальність позбавлена будь-якої внутрішньої тотожності, яку можна було б схопити одним-єдиним твердженням — саме це Будда називав «порожнечею». Тому буддизм рішуче застерігає від сліпої віри та фанатизму.