Коли ми ховаємося від світу так, ми відчуваємо безпеку. Можемо думати, що ми приборкали свій страх, але насправді ми робимо себе нечутливими від страху. Ми оточимо себе звичними думками, щоб ніщо гостре чи болісне не могло торкнутися нас.
Поки ти медитуєш, виникають усілякі думки… Ти не знаходиш їх загрозливими чи особливо корисними. Вони просто стають загальними плітками твоїх думок. Цей рух думок і багатослівність твого розуму — це лише частина базового белькотіння, що відбувається у Всесвіті. Просто нехай воно проходить крізь тебе.
Добро і зло, радість і смуток — усі думки зникають у порожнечі, як відбиток птаха в небі.