Усі думки, бажання, умовності, прив’язаності, що приходять ззовні, треба безжально відсувати геть.
Після того як зупинено нижчі дії розуму, його треба зробити сприйнятливим; і замість того, щоб плести порожні й марні думки, розум має приймати інтуїції згори.
Навіщо тобі робити садхану? Мета не має бути задоволенням егоїзму: «Я хочу бути великим йогом; я матиму стільки сили, і завдяки цій силі я утверджуся у світі». Усі такі думки треба далеко відкинути.
Те, що приходить ззовні, ми помилково вважаємо, що воно приходить зсередини. Так багато думок тощо рухається зовні в універсумі — і вони проявляються всередині тебе. Усе це ти маєш відштовхнути як чуже для тебе, а внутрішнє має стати спокійним, тихим і врівноваженим; тоді воно почне спадати згори.
Тихий розум не означає, що зовсім не буде думок чи психічних рухів; це означає, що вони будуть на поверхні, а ти відчуєш своє справжнє єство всередині — окреме від них, спостерігаючи, але не захоплюючись.
Сиди в медитації! Але не думай! Дивись лише на свій розум! Ти побачиш, як думки входять у нього. Поки вони не встигли увійти — відкидай їх від свого розуму, доки твій розум не стане здатним до цілковитої тиші.
Розум біжить у всі боки, щоб думати про багато речей — про ті думки, які ми називаємо такими, що приходять ззовні. Ми маємо відвести розум від цих відволікань і змусити його перебувати в собі. Тоді, охороняючи мир усередині, ми будемо виконувати роботу зовні.