Ми забули, що думки й слова — це умовності, і смертельно небезпечно ставитися до умовностей надто серйозно. Умовність — це соціальна зручність, наприклад гроші… але безглуздо ставитися до грошей надто серйозно й плутати їх із справжнім багатством… Подібно до цього думки, ідеї та слова — це «монети» для реальних речей.
Не дозволяй швидкості, з якою ці думки можуть змінюватися, обманути тебе й змусити думати, що ти думаєш їх усі разом.
Людина, яка надто багато думає, думає лише про свої думки.
Ми рідко усвідомлюємо, наприклад, що наші найпотаємніші думки й емоції насправді не є цілком нашими. Бо ми мислимо мовами й образами, яких не винайшли, а які дала нам наша спільнота.
Але нірвана — це радикальна зміна того, як відчувається бути живим: ніби все — це я, або ніби все, включно з «моїми» думками й діями, відбувається само собою. Залишаються зусилля, вибір і рішення, але зникає відчуття «я це роблю»; вони виникають самі в зв’язку з обставинами. Тому це — відчувати життя не як зустріч суб’єкта й об’єкта, а як поляризоване поле, де боротьба протилежностей стала грою протилежностей.
Цей теперішній момент ніколи не стає і ніколи не перестає бути; це просто наші розуми вибудовують безперервність думок, яку ми називаємо часом. У теперішньому моменті — нірвана.
Людина, яка думає весь час, не має про що думати, окрім думок. Тож вона втрачає зв’язок із Реальністю й живе у світі ілюзії.