Я не є згустком плоті й думок. Я — свідомість, якій з’являється весь цей всесвіт… Тепер тонке питання: що це за предмети, які постають перед нами? Вони відмінні, зовнішні щодо свідомості, чи певним чином внутрішні для свідомості? … І світ, і тіло переживаються в думці, а думки переживаються в свідомості. Коли ти йдеш цим шляхом думки, тоді початкова відмінність, яку ти зробив, щоб сприймати себе як істоту чистої свідомості, починає відкривати не лише свідомість, а й усе, що свідомість усвідомлює: весь зовнішній всесвіт, весь внутрішній всесвіт думок і емоцій — і все це теж не відмінне від свідомості. Істина в тому, що свідомість відмінна від усього, що вона переживає й освітлює, але те, що вона переживає й освітлює, насправді не відмінне від свідомості, бо сказати, ніби щось існує поза свідомістю, — це лише абстракція.
Коли ми робимо таке розділення: усе, що ти переживаєш, є об’єктом, дуже скоро ми бачимо, що речі, які ми переживаємо «зовні», — це об’єкти; але тоді й наше тіло — теж об’єкт… І ще дивовижніше: розум — це об’єкт: думки, почуття, емоції. Очевидно, об’єкти бувають двох видів: один — спільний для всіх (те, що ти бачиш навколо), а інший — приватний набір об’єктів від першої особи (спогади, думки, насолода, біль, сама особистість).
Ти — свідок усіх своїх думок, і ти — свідок також відсутності думок.