Ти колись дуже тихо сидів із заплющеними очима й спостерігав рух власного мислення? Ти спостерігав, як працює твій розум? Або радше — чи розум спостерігав сам себе в дії, щоб побачити, які в тебе думки, які почуття, як ти дивишся на дерева, на квіти, на птахів, на людей, як ти реагуєш на підказку чи як відгукуєшся на нову ідею? Ти колись робив це?
Коли розум розслаблений і вже не докладає зусиль, коли він на мить стає тихим, тоді проблема відкривається — і розв’язується. Так буває, коли розум нерухомий, у проміжку між двома думками, між двома відповідями. У такому стані приходить розуміння.
Зосередження — не медитація, хоча більшість із вас робить саме це й називає медитацією. І якщо зосередження не є медитацією, то що ж тоді є? Безперечно, медитація — це розуміти кожну думку, що виникає, а не затримуватися на одній конкретній думці; це запрошувати всі думки, щоб ти зрозумів увесь процес мислення.
Якщо ми хочемо змінити умови, що вже існують, спершу треба перетворити себе — а це означає, що в щоденному житті ми маємо усвідомлювати власні дії, думки й почуття.