Усі думки походять від Бога — і добрі, і погані. Ти маєш повертати свої погані думки до Бога. Негативна думка — поверни її.
Пробудися. Будь свідком своїх думок. Ти — те, що спостерігає, а не те, що спостерігають.
Найбільше нещастя, яке може спіткати людину, — втратити внутрішній спокій. Ніяка зовнішня сила не може забрати його. Це власні думки й власні вчинки крадуть його в нас.
Пам'ятайте, що ніщо, що відбувається в розумі, не є 'вами', і жодне з цього не є вашою справою. Вам не потрібно турбуватися про думки, що виникають у вас. Досить, якщо ви пам'ятатимете, що думки — це не ви.
Лише думки про Бога й палка любов до Нього приносять мир.
Звідки виникає це «я»? Шукайте його всередині — і тоді воно зникає. Це — пошук мудрості. Коли розум безперервно досліджує власну природу, стає очевидно: немає такої речі, як розум. Це прямий шлях для всіх. Розум — це лише думки. І серед усіх думок думка «я» — корінь.
Я відкрив рахунок у Божому «Сердечному банку». Тому я не бачу деінде побитих хвиль бідних думок.
Найвирішальніша подія в твоєму житті — коли ти відкриваєш, що ти не є ні твої думки, ні твої емоції. Натомість ти можеш бути присутнім як усвідомлення, що стоїть за думками й емоціями.
Май непохитну рішучість іти своїм шляхом, не скутим думками про минулі помилки.
Замінюй негативні думки позитивними.
Великі люди ті, хто бачить: духовне сильніше за будь-яку матеріальну силу — думки керують світом.
Ми — простір, у якому думки з’являються, грають і розчиняються, як хмари в безмежному небі.
Мета — бути спостерігачем своїх думок і не дозволяти думкам керувати тобою.
Мир може панувати лише там, де немає порушення, а порушення виникає через думки, що з’являються в розумі.
Якщо ти регулярно медитуєш, навіть коли тобі не хочеться, ти матимеш великі здобутки: ти побачиш, як твої думки накладають на тебе межі. Твої опори медитації — це твої мініатюрні психічні в’язниці.
Поклоніння означає благоговіння й смирення. Це означає шанувати своє справжнє «я» й принижувати омани. Якщо ти можеш знищити злі бажання й зберігати добрі думки — навіть якщо нічого не видно — це і є поклоніння. Така форма є його справжньою формою.
Думання про щасливе буквально створює позитивну хімічну зміну в мозку, що стимулює і позитивні фізичні, і психологічні переваги.
Ти колись дуже тихо сидів із заплющеними очима й спостерігав рух власного мислення? Ти спостерігав, як працює твій розум? Або радше — чи розум спостерігав сам себе в дії, щоб побачити, які в тебе думки, які почуття, як ти дивишся на дерева, на квіти, на птахів, на людей, як ти реагуєш на підказку чи як відгукуєшся на нову ідею? Ти колись робив це?
Утверджуй божественну лагідність, спокій і мир; і якщо хочеш жити в мирі та гармонії — випускай лише думки любові й доброзичливості. Ніколи не гнівайся, бо гнів отруює твою систему.
Залиш передні двері й задні двері відчиненими. Нехай думки приходять і йдуть. Просто не пригощай їх чаєм.
Ми забули, що думки й слова — це умовності, і смертельно небезпечно ставитися до умовностей надто серйозно. Умовність — це соціальна зручність, наприклад гроші… але безглуздо ставитися до грошей надто серйозно й плутати їх із справжнім багатством… Подібно до цього думки, ідеї та слова — це «монети» для реальних речей.
Медитація допомагає зосередженню розуму. Тоді розум вільний від думок і перебуває у формі медитації.
Тиша — це нескінченна мова. Усна мова заважає іншій мові тиші. У тиші ти в тісному контакті з оточенням. Мова — лише засіб передавати свої думки іншому. Тиша завжди говорить.
Сама суть медитації — бути такою тихою, щоб у тобі не ворушилися думки; щоб слова не ставали між тобою й реальністю; щоб уся мережа слів падала; і щоб ти залишався наодинці. Це самотність, ця чистота, це ясне, не затуманене небо твого буття — і є медитація.
Коли ти безперервно знаєш і відчуваєш себе як простір свідомості — а не як те, що з’являється в свідомості: сприйняття, думки, емоції — тоді можна сказати, що ти просвітлений… хоча ти й не називатимеш себе «просвітленим», бо це одразу створить іншу концептуальну ідентичність, породжену розумом, і тоді це буде кінець твого «просвітлення».