У людині, яка розуміє себе, не може бути его, не може бути ненависті до будь-кого. Є лише любов, і є співчуття до тих, кому не пощастило. Це — знання істини.
Щоб любити Крішну, треба любити все, що любить Крішна — тією ж мірою, якою ти любиш Крішну.
Немає великої чи малої служби з огляду на зовнішні міркування. Для Крішни велике й мале визначається лише змістом нашої щирості та чистотою нашої любові.
Речі можуть приносити задоволення розуму й відчуттям, але лише любов приносить задоволення серцю. І зрештою саме цього ми шукаємо.
Як ти можеш насолоджуватися тим, що тебе захоплює той, кого ти справді любиш, то тексти бгакті кажуть: Верховний також насолоджується тим, що Його переповнює любов кожного з Його чистосердих відданих.
Найбільша сила тих, хто навчився й осягнув, — це сила любові та сила прощення.
Любов може бути дуже містичною й таємничою річчю, бо любов народжується з найглибших внутрішніх глибин нашої душі. Вона не виникає з мінливих хвиль нашого розуму чи інтелекту.
Бог — як сонце, джерело всього світла. Якщо ми повернемося до сонця спиною, ми отримаємо лише тінь або темряву. Оскільки в сонці немає темряви, так само в Богові немає нічого поганого чи злого — у Богові є лише добро й любов. Але коли ми відвертаємося від Нього, ми бачимо лише невігластво, темряву й Його відсутність.
Бог відкриває світові справжню любов через життя тих, хто любить Його.
Філософія має привести нас на ту платформу, де ми вчимося любити.
Усі — діти Бога. Бог любить усіх Своїх дітей. Якщо я хочу любити Бога, я маю навчитися любити тих, кого Він любить.
Усе, що Крішна робить із нами, — це збільшення якості нашої любові до Нього.
Любов стає безкорисливою, коли її дарують просто щоб порадувати іншого — без жодного очікування відповіді. Безкорислива любов народжується в дусі вдячності, ентузіазму й сміливості. Вона дає людині таке внутрішнє задоволення, що всі егоїстичні насолоди тьмяніють у порівнянні.
Якщо ти служиш комусь із любов’ю й прихильністю, благословення ллються з серця тієї людини — навіть не просячи.
Насправді, коли серце болить від того, що бачить страждання інших, воно пробуджує справжній духовний екстаз. Чому? Бо це приємно Крішні, і ми ділимося духом Крішни — любов’ю — у настрої служіння.
Якщо ти думаєш, що тебе ніхто не любить, проблема в тому, що ти не навчився любити інших. Бо якщо ти навчився любити інших, ти будеш задоволений тим, що даруєш любов, а не тим, що шукаєш її. І коли ти даєш любов — спонтанно й природно — люди відповідають взаємністю. Люди люблять тих, хто їх любить. Таке людське єство.
Бог нагороджує тих, хто витримав усі свої відмінності, щоб вони поклали своє життя на вищий принцип — з глибокою прихильністю й любов’ю одне до одного.
Люди люблять не тіло, а душу. Тіло — тимчасовий візок. Без душі тіло — як автомобіль без водія. Я бачу своїми очима, нюхаю своїм носом, відчуваю смак через язик, чую вухами, відчуваю шкірою, думаю мозком і люблю серцем. Але хто я? Хто є свідком, насолоджувачем і страждальником, що оживляє моє тіло?
Любов — найзадовільніший спосіб керувати розумом… Бгакті робить нас однодумними, коли пробуджує в нас вроджену любовну сутність.
Якщо духовна людина має любов, мир, самоконтроль і співчуття, ми можемо зрозуміти, що вона насправді правильно пов’язана зі своїм корінням…
Немає розв’язання для тривоги, окрім того, щоб знайти в собі мир, любов і співчуття та бути провідником цього співчуття, з’єднавшись із джерелом, що гармонізує все.
Любов до Бога в нашому серці — не наша власність; це власність Шріматі Радхарані. Її можна пробудити лише Її милістю. Її треба спрямувати на Крішну. Коли її спрямовують на Крішну, вона розширюється на весь всесвіт: ти любиш кожну часточку Крішни.
За великими святими всіх традицій, визначення любові — це здатність без кінця прощати…
Справжня любов — це служіння, віддане благу іншої людини, навіть якщо ця людина налаштована проти нас.
Крішна прикрашений лише любов’ю Своїх відданих; і так само для відданих їхня єдина прикраса — серце, повне любові до Крішни.