Кожна жива істота завжди прагне бути щасливою — без домішки скорботи; і кожен має найбільшу любов до себе, що зумовлено лише тим, що щастя — його справжня природа. Тому, щоб осягнути це вроджене, чисте щастя, яке він щодня переживає, коли розум занурений у глибокий сон, необхідно знати себе. Для здобуття такого знання найкращий шлях — дослідження «Хто я?» у пошуках Самості.
Коли ти справді відчуєш рівну любов до всіх, коли твоє серце так розшириться, що обійме все творіння, ти вже точно не захочеш відмовлятися від цього чи того. Ти просто «відпадеш» від світського життя, як стиглий плід відпадає від гілки дерева. Ти відчуєш, що весь світ — твій дім.
Кінцева мета всієї мудрості — любов, любов, любов.
Стан переживання того, що свідомість не забувається, — це відданість: зв’язок із незгасаючою справжньою любов’ю. Бо справжнє знання Я, що сяє як неподільне найвище блаженство, піднімається як сама природа любові. Любов сама є реальною формою Бога. Це — чисте блаженство. Назви це чистим блаженством, Богом, Я — як хочеш. Це — відданість, це — реалізація, і це — усе.