Любов — це суть Всесвіту. Любов у дії — це служіння.
Любов — це міст через море змін. Не будуй на ньому дім.
Коли ця любов — небесний дар Природи — з’являється в серці, вона усуває всі причини збудження в системі й охолоджує її до цілком нормального стану; і, оживляючи життєві сили, природним шляхом (піт тощо) виганяє всі чужорідні речовини — зародки хвороб. Так вона робить людину цілком здоровою і тілом, і розумом та дає їй правильно розуміти провід Природи.
Так, наш світ сповнений ненависті й невіри, але це не причина, щоб ми не любили й не вірили. Ми маємо любити й вірити, щоб спорожнити море ненависті.
Вдячність — творча сила, мати й батько любові. Саме у вдячності існує справжня любов. Любов розширюється лише тоді, коли є вдячність. Обмежена любов не дає вдячності. Обмежена любов одразу зв’язується чимось — постійними бажаннями або постійними вимогами. Але коли любов безмежна — постійна любов — тоді на передній план виходить вдячність. І ця любов стає всією вдячністю.
Щастя — всередині. Радість — всередині. Любов — всередині. Царство небесне — всередині. Та ми шукаємо назовні.
Лише думки про Бога й палка любов до Нього приносять мир.
Навіть якщо ти перемагаєш в его — це програш. Навіть якщо ти програєш у любові — це перемога.
Якщо ти любиш гроші й хочеш бути творчим, ти не зможеш стати творчим. Саме честолюбство заради грошей знищить твою творчість. Якщо хочеш слави — забудь про творчість. Слава приходить легше, якщо ти руйнівний.
Я хочу, щоб моє життя було висловом любові й співчуття — і там, де цього немає, саме там лежить моя праця.
Найщасливіший той, хто не очікує щастя від інших. Любов радіє й прославляє дарування, а не отримання. Тож учись любити й давати — і не очікувати нічого від інших.
Шлях Любові — не виснажливий шлях. Це шлях радості. Це шлях співу й танцю. Це не пустеля. Це долина квітів.
Навіть якщо людина ранить тебе — дай їй любов. Найгірше покарання — вигнати когось із власного серця... Ти маєш любити всіх як Бога й любити одне одного. Якщо ти не можеш любити одне одного — ти не досягнеш своєї мети.
Візьми трохи часу, щоб піти всередину — у тиші. Тоді твоя чарівність стане вічною, твоя любов — безумовною, і з’явиться велика сила.
Ми можемо не бути здатними дати багато, але завжди можемо дарувати радість, що народжується в серці, яке ЛЮБИТЬ БОГА.
Навіть королі й імператори з купами багатства та безмежною владою не можуть зрівнятися з мурахою, сповненою любові до Бога.
Якщо ти — той, хто бере радість, ти отримаєш нещастя; якщо ти — той, хто дарує радість, ти отримаєш радість і любов.
Молитва в дії — це любов, а любов у дії — це служіння. Спробуй безумовно давати людині все, що їй потрібно в цю мить. Суть у тому, щоб зробити щось — хай навіть зовсім мале — і показати, що тобі не байдуже, через свої вчинки, даруючи свій час… Не переймайся тим, чому проблеми існують у світі — просто відгукуйся на потреби людей… Ми відчуваємо, що те, що робимо, — лише крапля в океані, але цей океан був би меншим без тієї краплі.
Якщо в наших серцях є любов і співчуття, тоді ми служитимемо тим, хто страждає від нестачі їжі, одягу й житла, усім серцем.
Ти не можеш створити любов без мистецтва.
Коли ти знаєш понад будь-які сумніви, що одна й та сама Життя тече через усе, і ти — це Життя, тоді ти природно й спонтанно любитимеш усіх.
Любов має виявлятися як служіння.
Вірю, що Ти, о Ісусе, перебуваєш у найсвятішому Таїнстві. Я люблю Тебе й прагну Тебе. Прийди в моє серце. Я обіймаю Тебе. О, ніколи не полишай мене. Молю Тебе, Господи Ісусе Христе: нехай спалююча й найсолодша сила Твоєї любові поглине мій розум, щоб я помер любов’ю до Твоєї любові — Ти ж, з милості, зволив померти любов’ю до моєї любові.
Життя — це любов, насолоджуйся ним. Життя — це таємниця, пізнай її. Життя — це обіцянка, здійсни її.
Справжня любов — це повна відсутність будь-яких негативних почуттів до когось.