Вірю, що Ти, о Ісусе, перебуваєш у найсвятішому Таїнстві. Я люблю Тебе й прагну Тебе. Прийди в моє серце. Я обіймаю Тебе. О, ніколи не полишай мене. Молю Тебе, Господи Ісусе Христе: нехай спалююча й найсолодша сила Твоєї любові поглине мій розум, щоб я помер любов’ю до Твоєї любові — Ти ж, з милості, зволив померти любов’ю до моєї любові.
Де є Любов і Мудрість — там немає ні Страху, ні Невігластва. Де є Терпіння й Смиренність — там немає ні Гніву, ні Дратівливості. Де є Бідність і Радість — там немає ні Жадібності, ні Скупості. Де є Мир і Споглядання — там немає ні Турбот, ні Неспокою. Де є Страх Божий, щоб охороняти оселю, туди не може ввійти жоден ворог. Де є Милосердя й Розсудливість — там немає ні Надміру, ні Жорстокості.
О божественний Наставнику, даруй мені не так прагнути втіхи, як самому втішати; не так прагнути бути зрозумілим, як самому розуміти; не так прагнути бути коханим, як самому любити. Бо саме в даруванні ми отримуємо; саме в прощенні нас прощають; і саме в смерті ми народжуємося до вічного життя.
Господи, зроби мене знаряддям Твоєї миру. Там, де є ненависть, дай мені сіяти любов. Там, де є образа, — прощення. Там, де є сумнів, — віру. Там, де є відчай, — надію. Там, де є темрява, — світло. І там, де є смуток, — радість. О Божественний Владико, даруй, щоб я не так прагнув бути втішеним, як щоб втішати; не так прагнув бути зрозумілим, як щоб розуміти; не так прагнув бути коханим, як щоб любити.
Ісус радіє прийти з нами, бо істина радіє бути сказаною, життя — бути прожитим, світло — бути запаленим, любов — бути любленою, радість — бути дарованою, мир — бути поширеним.
Що робить бідняк біля дверей багатого? Хворий — у присутності свого лікаря? Той, хто спраглий, — біля чистого потоку? Те, що роблю я, — перед Євхаристійним Богом. Я молюся. Я поклоняюся. Я люблю.
Легко було любити Бога в усьому, що прекрасне. Але уроки глибшого знання навчили мене обіймати Бога в усьому.
Дерево любові — його корені глибоко розрослися в моєму серці й піднімають голову; багаті його плоди: вони дарують радість; перенеси серце — і захопи відчуття. У солодкому запамороченні любові до тебе я пригортаюся, благословенне джерело любові.
Пам’ятай: коли ти покинеш цю землю, ти не зможеш забрати з собою нічого з того, що отримав. Лише те, що дав: повне серце, збагачене чесним служінням, любов’ю, самопожертвою та мужністю.
Господи, даруй, щоб я прагнув не стільки бути коханим, скільки любити.
Найбільша безпека, яку ми можемо мати в цьому світі, що ми перебуваємо в благодаті Бога, не полягає в почуттях нашої любові до Нього. Вона полягає радше в незворотному відданні всього нашого єства в Його руки та в твердому рішенні ніколи не погоджуватися на жоден гріх — великий чи малий.
Господи, зроби мене знаряддям Твоєї миру. Там, де є ненависть, дай мені сіяти любов.
Ти можеш показати свою любов іншим, не бажаючи, щоб вони були кращими християнами.
Давайте також любити наших ближніх, як самих себе. Нехай буде в нас милосердя й смирення. Нехай ми творимо милостиню, бо вона очищає наші душі від плям гріха. Люди втрачають усі матеріальні речі, які залишають у цьому світі, але вони несуть із собою нагороду за милосердя й милостиню, яку віддали. За це Господь дасть їм нагороду й відплату, яких вони гідні.
Нехай сила твоєї любові, Господи Христе, палка й солодка, як мед, так поглине наші серця, щоб відвести їх від усього, що під небом. Дай, щоб ми були готові померти за любов твоєї любові — так само, як Ти помер за любов до нашої любові.
Якщо ми терпляче й радісно витримуємо все, думаючи про страждання нашого Благословенного Господа, і все несемо заради Його любові — у цьому є досконала радість.
Блаженний слуга, який любить свого брата так само, коли той хворий і марний, як і тоді, коли він здоровий і може бути корисним; і блаженний той, хто любить брата так само, коли він далеко, як і тоді, коли він поруч, і хто не скаже за спиною того, чого, можливо, в любові не сказав би перед обличчям.
Хай буде прославлений, мій Господи, через тих, хто прощає з любові до Тебе; через тих, хто витримує хвороби й випробування.