Серед усіх цінних речей цього світу слово — найцінніше. Бо в слові можна знайти світло, якого не мають самоцвіти й коштовності; слово може містити стільки життя, що воно здатне зцілити рани серця. Тому поезія, у якій виражена душа, така ж жива, як людина. Найбільша нагорода, яку Бог дарує людині, — красномовство й поезія. Це не перебільшення: дар поета з часом завершується даром пророцтва.
Багато хто каже, що життя ввійшло в людське тіло завдяки музиці, але правда в тому, що саме життя — це музика.
Ми, люди цього світу, якщо в наших серцях є іскра доброти, уникаємо засудження людей. Ми воліємо прощати, а не судити.
Людське обмеження — божественне; божественність — людська досконалість.
Кожна мить життя приносить можливість бути свідомим людського почуття — у достатку, в біді, за будь-яких обставин. Це коштує дуже мало: потрібна лише трохи думки. Немає більшої релігії, ніж любов. Бог — любов; і найкраща форма любові — бути уважним до почуттів тих, із ким ми стикаємося щодня.
Чим більше людина вивчає гармонію музики, а потім — людську природу: як люди погоджуються й як не погоджуються, як виникає притягання й відштовхування, — тим більше вона бачить, що це все є музика.
Кожна людська особистість — як шматок музики: має власний тон і власний ритм.