Я відчуваю, що нам слід не лише підтримувати лагідні, мирні стосунки з іншими людьми, а й дуже важливо поширювати таке саме ставлення на природне середовище.
Критично важливо усвідомити велику цінність людського існування — можливість і потенціал, які дає нам коротке життя. Лише як люди ми маємо можливість втілювати зміни у своєму житті.
Я вірю, що руйнівна природа суспільства, яка нині загрожує існуванню всього людського світу, значною мірою пов’язана з людським інтелектом. Шлях подолати всі людські страждання — теж через людський інтелект.
З усвідомленням власного потенціалу й упевненості в своїй здатності можна побудувати кращий світ. Згідно з моїм власним досвідом, упевненість дуже важлива. Це не сліпа віра; це усвідомлення власного потенціалу. На цій основі люди можуть перетворювати себе: примножуючи добрі якості й зменшуючи негативні.
Мир не приходить через молитву — ми, люди, маємо створювати мир.
Я вірю, що всі релігії прагнуть однієї й тієї ж мети: плекати людське добро й приносити щастя всім людям. Хоча засоби можуть здаватися різними, кінцеві цілі — однакові.
Кожна релігія наголошує на вдосконаленні людини, на любові, на повазі до інших, на співпереживанні чужому стражданню. На цих шляхах усі релігії мали більшою чи меншою мірою однаковий погляд і одну й ту саму мету.
Є кілька якостей, важливих для душевного миру, але з мого невеликого досвіду я вірю, що один із найважливіших чинників — людське співчуття й прихильність: відчуття турботи.
Внутрішній мир — необхідний перший крок до миру в світі. Як його виховати? Це дуже просто. Насамперед усвідом: усе людство — єдине; люди в кожній країні — члени однієї й тієї ж родини.
Я вірю, що на кожному рівні суспільства ключ до щасливішого світу — зростання співчуття. Нам не треба ставати релігійними, і нам не треба вірити в якусь ідеологію. Достатньо, щоб кожен із нас розвивав у собі добрі людські якості.
Зрештою, причина того, що любов і співчуття приносять найбільше щастя, проста: наша природа понад усе плекатиме їх. Потреба в любові — у самій основі людського існування.
Через гроші чи владу ти не розв’яжеш усіх проблем. Проблему в людському серці треба розв’язати першою.
Коли ми молоді — і знову, коли старі — ми сильно залежимо від прихильності інших. Між цими етапами ми зазвичай відчуваємо, що можемо все без допомоги, і що прихильність інших не така вже й важлива. Але на цьому етапі я думаю, дуже важливо зберігати глибоку людську прихильність.
Я завжди відчуваю, що я — просто ще одна людина.
Я завжди вірив у любов, співчуття й відчуття універсальної поваги. Кожна людина має таку потенцію.
Будь доброю людиною — теплою, ласкавою, прихильною. Це моя фундаментальна віра. Відчуття турботи й співчуття принесуть тобі щастя й спокій у душі та автоматично створять позитивну атмосферу.
Гнів — справжній руйнівник наших добрих людських якостей; ворог із зброєю не може знищити ці якості, але гнів може. Гнів — наш справжній ворог.
Я не бачу жодної причини, чому тварин треба вбивати, щоб служити людською їжею, коли є так багато замінників. Адже людина може жити без м’яса. Лише деякі хижі тварини змушені існувати плоттю. Вбивати тварин заради спорту, заради задоволення, заради пригод, заради шкур і хутра — це явище водночас огидне й болісне. Немає виправдання для таких актів жорстокості... Життя для безмовної істоти так само дороге, як для людини. Як хочеться щастя й лякає біль, як хочеться жити й не помирати — так само й інші істоти.
Будь доброю людиною — теплою, люблячою, прихильною. Це — моя фундаментальна віра.
Я — лише одна людина.
Мир і виживання життя на Землі, як ми його знаємо, під загрозою через людську діяльність, що не має відданості гуманістичним цінностям. Руйнування природи та її ресурсів є наслідком незнання, жадібності й браку поваги до живих істот Землі.
Якщо ми, люди, покладаємося лише на матеріальний розвиток, ми не можемо бути певні позитивного результату. Використання технологій, мотивованих гнівом і ненавистю, радше буде руйнівним. Воно принесе користь лише тоді, коли ми прагнутимемо добробуту всіх істот. Люди — єдиний вид, який має потенціал знищити світ. Через ризики неконтрольованого бажання й жадібності нам потрібно плекати задоволеність і простоту.
Як вільні люди ми можемо використати нашу унікальну інтелектуальність, щоб спробувати зрозуміти себе й наш світ. Але якщо нас позбавляють можливості використовувати наш творчий потенціал, нас позбавляють однієї з базових рис людини.
Проблеми, з якими ми стикаємося сьогодні — насильницькі конфлікти, руйнування природи, бідність, голод тощо — це проблеми, створені людьми, і їх можна розв’язати людськими зусиллями, розумінням та розвитком відчуття братерства й сестринства. Нам треба плекати універсальну відповідальність одне за одного і за планету, яку ми спільно ділимо.
Як люди, кожен із нас має відповідальність піклуватися про людство. Вияв турботи про інших приносить внутрішню силу й глибоке задоволення. Як соціальні істоти, люди потребують дружби, але дружба не приходить із багатства й влади — вона народжується з прояву співчуття й турботи про інших.