У ту мить, коли я усвідомив Бога, що сидить у храмі кожного людського тіла; у ту мить, коли я стаю в пошані перед кожною людиною й бачу в ній Бога — саме тоді я вільний від кайданів, усе, що зв’язує, зникає, і я вільний.
Людина може думати про божественне лише по-людськи; для нас Абсолют можна висловити лише нашою відносною мовою.
Є вівтарі, але тут — найвеличніший із вівтарів: живе, свідоме людське тіло. І поклонятися на цьому вівтарі — значно вище, ніж поклонятися будь-яким мертвим символам.
Великі події піднімають навіть найнижчих людей до якоїсь величі, але справді великою є лише та людина, чий характер великий завжди — однаковий, де б вона не була.