Я дедалі більше переконуюся в тому, що соціальна рівність — єдина основа людського щастя.
Подолання бідності — це не жест милосердя. Це акт справедливості. Це захист фундаментального людського права — права на гідність і гідне життя…
Є одне місце, де (Куба Фіделя Кастро) височить над усіма — у своїй любові до прав людини й свободи!
Наша людська співчутливість пов’язує нас одне з одним — не в жалі чи зверхньому покровительстві, а як люди, які навчилися перетворювати наше спільне страждання на надію для майбутнього.
Поки жінки прив’язані бідністю й доки на них дивляться зверхньо, права людини не матимуть змісту.
У XXI столітті здатність спілкуватися майже напевно стане ключовим правом людини.
Моя повага до людей ґрунтується не на кольорі шкіри й не на тій владі, яку хтось може тримати, а чисто на заслугах.
Ми тріумфували в тому, що вселили надію в серця наших людей. Ми укладаємо заповіт: ми збудуємо суспільство, у якому всі південноафриканці — і чорні, і білі — зможуть іти прямо, без жодного страху в серцях, будучи впевненими у своєму невідчужуваному праві на людську гідність — райдужна нація в мирі із собою та зі світом.