Якщо розум хоче осягнути реальність, він має вийти за межі минулого й майбутнього. Але, виходячи за межі минулого й майбутнього, він уже не є розумом. Тому всі великі майстри світу наполягають: двері до реальності — це без-розумність.
Теперішня мить дає тобі можливість пірнути глибоко у воду життя або злетіти високо в небо життя. Але з обох боків є небезпеки — «минуле» й «майбутнє» — найнебезпечніші слова в людській мові.
Дзен живе в теперішньому. Уся наука — як бути в теперішньому; як вийти з минулого, яке вже більше не існує; і як не втягуватися в майбутнє, якого ще немає, а просто вкорінитися, бути зосередженим у тому, що є.
Коли в душу входить амбіція, творчість зникає — бо амбітна людина не може бути творчою, бо амбітна людина не може любити будь-яку діяльність заради неї самої. Поки він малює, він дивиться наперед; він думає: «Коли я отримаю Нобелівську премію?» Коли він пише роман, він дивиться наперед. Він завжди в майбутньому — а творча людина завжди в теперішньому.
Або ти потопаєш у минулому, або ти потопаєш у майбутньому. Тому тебе тут і немає. Тому ти сам став неправдою. Ти надто переймаєшся хибним — і ця турбота робить тебе удаваним. Вийди з минулого й майбутнього. Любов завжди — імператор.