І ми маємо щодня забувати те, що зробили. Це справжнє невтримання. І ми маємо робити щось нове. Щоб робити щось нове, звісно, треба знати своє минуле — і це добре. Але не слід триматися за те, що ми зробили; треба лише осмислити це. І треба мати уявлення про те, що ми робитимемо в майбутньому. Але майбутнє — це майбутнє, минуле — це минуле; тепер ми маємо працювати над чимось новим.
Не рухайся. Просто вмираєш знову й знову. Не передбачай. Тепер тебе не врятує нічого, бо в тебе є лише ця мить. Навіть просвітлення не допоможе тобі зараз, бо немає інших митей. Без майбутнього будь вірним собі й вислови себе повністю. Не рухайся.
Поки в нас є якась визначена ідея про майбутнє або надія на нього, ми не можемо по-справжньому бути серйозними з тією миттю, що існує прямо зараз.
Ми не применшуємо ідею просвітлення, але найважливіше — це саме цей момент, а не колись у майбутньому. Ми маємо докласти зусиль у цьому моменті. Це найважливіше для нашої практики.