Jiddu Krishnamurti
Jiddu Krishnamurti Tsytaty pro розуміння
Без розуміння процесу «я» немає основи для думки, немає основи для правильного мислення.
Те, що потрібно, — не тікати, не контролювати, не придушувати й не чинити іншого опору, а зрозуміти страх. Це означає: спостерігай його, вивчай його, безпосередньо торкайся його. Ми маємо вивчати страх, а не те, як втекти від нього.
Знання — це залежність, як алкоголь; знання не приносить розуміння. Знання можна навчити, але не мудрість; для приходу мудрості потрібна свобода від знання.
Медитація — це не втеча від життя. Медитація — це процес пізнання самого себе.
Будь-яка влада будь-якого роду, особливо в царині думки й розуміння, — найруйнівніше зло. Лідери знищують послідовників, а послідовники знищують лідерів. Ти маєш бути власним учителем і власним учнем. Ти мусиш ставити під сумнів усе, що люди прийняли як цінне й необхідне.
Розуміння себе виникає лише в стосунку: коли ти спостерігаєш себе в стосунку до людей, ідей і речей; до дерев, землі та світу навколо тебе й усередині тебе. Стосунок — це дзеркало, в якому відкривається «Я». Без самопізнання немає основи для правильних думок і вчинків.
Поставити «правильне» запитання значно важливіше, ніж отримати відповідь. Розв’язання проблеми міститься в розумінні самої проблеми; відповідь не десь поза проблемою — вона в самій проблемі.
Є ефективність, натхненна любов’ю: вона далеко виходить за межі й значно перевершує ефективність честолюбства. А без любові, яка приносить цілісне розуміння життя, ефективність породжує жорстокість.
Коли розум розслаблений і вже не докладає зусиль, коли він на мить стає тихим, тоді проблема відкривається — і розв’язується. Так буває, коли розум нерухомий, у проміжку між двома думками, між двома відповідями. У такому стані приходить розуміння.
Я не знаю, чи ти помічав: що більше ти борешся, щоб зрозуміти, то менше розумієш будь-яку проблему. Але щойно ти перестаєш боротися й дозволяєш проблемі розповісти всю історію, віддаєш їй усю її значущість — тоді з’являється розуміння. А це означає, що для розуміння розум має бути тихим.
Самотність очевидно не є ізоляцією, і вона не є унікальністю. Бути унікальним — це лише бути винятковим у якийсь спосіб, тоді як бути цілковито самотнім вимагає надзвичайної чутливості, розуму й розуміння.
В усвідомленості немає «становлення», немає кінця, якого треба досягти. Є тихе спостереження без вибору й засудження — з нього народжується розуміння.