Jiddu Krishnamurti Tsytaty pro страх
Страх — руйнівна енергія в людині. Він виснажує розум, спотворює думку й веде до всіляких надзвичайно хитрих і тонких теорій, безглуздих забобонів, догм і вірувань.
Людина, яка не боїться, не є агресивною. А той, хто не має жодного відчуття страху, справді вільний і спокійний.
Те, що потрібно, — не тікати, не контролювати, не придушувати й не чинити іншого опору, а зрозуміти страх. Це означає: спостерігай його, вивчай його, безпосередньо торкайся його. Ми маємо вивчати страх, а не те, як втекти від нього.
У послуху завжди є страх, а страх затемнює розум.
Страх — це неприйняття того, що є.
Постійне наполегливе ствердження віри — ознака страху.
Страх починається й закінчується бажанням бути в безпеці: і внутрішньо, і зовні — бажанням бути певним, мати сталість. Безперервність сталості шукають у всіх напрямках: у чесноті, у стосунках, у діях, у досвіді, у знанні, у зовнішньому й внутрішньому. Знайти безпеку й бути в безпеці — це вічний крик. Саме це наполегливе вимагання породжує страх.
Якщо ти натрапив на страх — дивись йому прямо в очі. Зустрінь його, і ти помітиш, як страх згасає.
Де є страх — там є агресія.
