Jiddu Krishnamurti

Jiddu Krishnamurti

Філософ і вчитель свободи.

Визнаний філософ і духовний учитель, він відкидав традиційні релігійні системи та прагнув пробудити в людях важливість особистого спостереження та самодослідження. Він заохочував людей ставити під сумнів усе, включаючи власні переконання, щоб досягти свободи від обмежень розуму. Його вчення зосереджені на розумінні природи думки та звільненні від психологічних страждань, закликаючи людство знайти мир у собі.

Jiddu Krishnamurti Tsytaty pro світ

  • Криза не десь назовні у світі — вона всередині нашої власної свідомості.
  • Щоб перетворити світ, ми маємо почати з себе; і найважливіше, починаючи з себе, — це намір. Намір має бути зрозуміти себе, а не перекладати на інших перетворення себе або спричинення змін через революцію — ні ліву, ні праву. Важливо усвідомити, що це наша відповідальність — твоя і моя.
  • У собі міститься весь світ, і якщо ти знаєш, як дивитися й вчитися, — там є двері, а ключ у твоїй руці. Ніхто на землі не може дати тобі ні ключа, ні дверей, щоб відчинити — окрім тебе самого.
  • Ти є тим, яким є світ. І без твого перетворення не може бути перетворення світу.
  • Лише любов веде до правильної дії. Те, що наводить лад у світі, — це любов і дозвіл любові робити те, що вона хоче.
  • Світ — не щось окреме від тебе й мене. Світ, суспільство — це стосунки, які ми встановлюємо або прагнемо встановити між собою. Отже, ти й я — проблема, а не світ, бо світ — це проєкція нас самих. Щоб зрозуміти світ, треба зрозуміти себе. Той світ не відділений від нас: ми — світ, і наші проблеми — це проблеми світу.
  • Розуміння себе виникає лише в стосунку: коли ти спостерігаєш себе в стосунку до людей, ідей і речей; до дерев, землі та світу навколо тебе й усередині тебе. Стосунок — це дзеркало, в якому відкривається «Я». Без самопізнання немає основи для правильних думок і вчинків.
  • Подивись, що відбувається у світі: нас формує суспільство, культура, в якій ми живемо, а ця культура — продукт людини. У культурі немає нічого святого, божественного чи вічного.
  • Факт у тому, що немає нічого, на що ти можеш покластися. І це страшний факт — незалежно від того, подобається тобі це чи ні. Психологічно в світі немає нічого, у що ти можеш вкласти віру, довіру чи переконання. Ні твої боги, ні твоя наука не можуть тебе врятувати, не можуть принести тобі психологічної певності. І ти мусиш прийняти: ти не можеш покластися абсолютно ні на що.
  • Бути вільним приходить не від зміни чи виправлення цього світу, а від того, щоб бачити його таким, як він є, і відкривати серце серед нього.
  • Медитація — не гонитва за насолодою й не пошук щастя. Навпаки, медитація — це стан розуму, у якому немає ні поняття, ні формули, а отже — повна свобода. Саме такому розумові це блаженство приходить само собою, без запрошення. І коли воно вже є, хоч би ти жив у світі з усім його шумом, насолодами й жорстокістю — вони не торкнуться того розуму.
  • Любов — найпрактичніша річ у світі. Любити, бути добрим, не бути жадібним, не бути честолюбним, не піддаватися впливу людей, а думати самостійно — усе це дуже практично, і це створить практичне, щасливе суспільство.
  • Першопричина самообману — це постійне бажання бути чимось у цьому світі й у світі по смерті.
  • І як ми є — так і світ. Тобто якщо ми жадібні, заздрісні, змагальні, то й наше суспільство буде змагальним, заздрісним, жадібним — і це приносить нещастя та війну. Держава — це те, чим є ми.