Shunryu Suzuki
Shunryu Suzuki Tsytaty pro практику
Якщо твоя практика добра, ти можеш пишатися нею. Те, що ти робиш, добре — але до цього додається ще щось. Пиха — зайва. Правильне зусилля — це позбутися зайвого.
Отже, не в тому справа, чи можливо досягти буддівства, чи чи можна зробити цеглину коштовністю. Головне — просто працювати, просто жити в цьому світі з цим розумінням; і це — наша практика. Це справжній дзадзен.
Якщо ти хочеш вивчати дзен, забудь усі свої попередні уявлення й просто практикуй дзадзен та подивись, який досвід матимеш у практиці. Це й є природність.
Таємниця Сото-дзен — лише два слова: «не завжди так…». Японською це два слова, англійською — три. Ось у чому секрет нашої практики.
Зазен-практика й щоденна діяльність — це одне й те саме. Ми називаємо зазен щоденним життям, а щоденне життя — зазен.
Якщо просвітлення приходить першим — до думок, до практики — тоді твоє мислення й практика не будуть егоцентричними. Під просвітленням я маю на увазі віру в ніщо: віру в те, що не має форми й не має кольору, — те, що готове прийняти форму або колір. Це просвітлення — незмінна істина. Саме на цій первісній істині мають ґрунтуватися наша діяльність, наші думки й наша практика.
Коли ті обмеження, які в тебе є, не обмежують тебе — ось що ми називаємо практикою.
Практика розуму в дзені — це розум початківця. Потрібна невинність першого дослідження — «хто я?» — вона потрібна протягом усієї практики дзен. Розум початківця порожній, вільний від звичок експерта; він готовий приймати, сумніватися й бути відкритим до всіх можливостей. Це такий розум, який бачить речі такими, як вони є, і який крок за кроком та раптово може осягнути первісну природу всього.
Поки ти продовжуєш цю практику тиждень за тижнем, рік за роком, твоє переживання ставатиме дедалі глибшим, і воно охоплюватиме все, що ти робиш у щоденному житті. Найважливіше — забути всі ідеї здобутку, усі дуалістичні ідеї. Іншими словами, просто практикуй дзадзен у певній позі. Не думай ні про що. Просто залишайся на подушці, нічого не очікуючи. Тоді з часом ти повернешся до своєї справжньої природи. Тобто твоя справжня природа відновиться сама.
Якщо ти розумієш справжню практику, то стрільба з лука чи інші заняття можуть бути дзеном. Якщо ж ти не розумієш, як практикувати стрільбу з лука в її істинному сенсі, то навіть якщо ти дуже старанно практикуєш, ти здобудеш лише техніку. Вона не допоможе тобі наскрізь. Можливо, ти влучиш у ціль без зусиль, але без лука й стріли ти нічого не зробиш. Якщо ти розумієш суть практики, то навіть без лука стрільба допоможе. А як здобути таку силу чи здатність — це лише через правильну практику.
Поклін — дуже серйозна практика. Ти маєш бути готовим вклонятися навіть у свій останній момент. Хоча неможливо повністю позбутися наших егоцентричних бажань, ми все одно маємо це робити. Твоя справжня природа хоче, щоб ти це робив.
У дзадзен, у практиці медитації, ми не намагаємося втекти від світу. Ми зустрічаємо його прямо. Зустрічаючи його прямо, ми можемо повністю зануритися в нього.
Нехай твої вуха чують, не намагаючись чути. Нехай розум думає, не намагаючись думати й не намагаючись його зупинити. Це — практика.
Навіть якщо в тебе болять ноги, ти можеш це зробити. Навіть якщо твоя практика ще недостатньо добра — ти можеш це зробити.
Якщо ти думаєш, що отримаєш щось від практики дзадзен, то ти вже втягнувся в нечисту практику.
Наш шлях — практикувати крок за кроком, подих за подихом, без ідеї «здобуття».
Тобі радше слід бути вдячним за бур’яни в твоєму розумі, бо згодом вони збагатять твою практику.
Люди кажуть, що практикувати дзен важко, але це непорозуміння щодо причини. Це не важко через те, що важко сидіти в позі «хрест-навхрест» чи досягати просвітлення. Це важко тому, що важко зберігати чистоту розуму й чистоту практики — у її фундаментальному сенсі.
Наша практика має ґрунтуватися на ідеалі безкорисливості. Безкорисливість дуже важко зрозуміти. Якщо ти намагаєшся бути безкорисливим — це вже егоїстична думка. Безкорисливість з’являється тоді, коли ти нічого не намагаєшся робити.
Практика дзадзен — це пряме виявлення нашої справжньої природи. Якщо говорити строго, для людини немає іншої практики, окрім цієї; немає іншого способу життя, окрім цього способу життя.
У розумі початківця немає думки: «Я досяг чогось». Усі думки, зосереджені на собі, обмежують наш великий розум. Коли немає думки про досягнення, немає думки про «я», ми — справжні початківці. Тоді ми можемо справді навчитися. Розум початківця — це розум співчуття. Коли наш розум співчутливий, він безмежний. Доген-дзендзі, засновник нашої школи, завжди наголошував, як важливо відновлювати наш безмежний первісний розум. Тоді ми завжди вірні собі, співчуваючи всім істотам, і можемо реально практикувати.
Справжня практика медитації — сидіти так, ніби ти п’єш воду, коли тобі спрагло.
У твоєму великому розумі все має однакову цінність… У практиці ти маєш приймати все так, як воно є, надаючи кожній речі ту саму повагу, яку віддають Будді. Тут є Буддовість.
Якщо ти щодня продовжуватимеш цю просту практику, ти здобудеш якусь дивовижну силу. Поки ти ще не досяг — це здається дивовижним; а коли досягнеш — це вже не буде чимось особливим.
Ми не применшуємо ідею просвітлення, але найважливіше — це саме цей момент, а не колись у майбутньому. Ми маємо докласти зусиль у цьому моменті. Це найважливіше для нашої практики.