Shunryu Suzuki
Shunryu Suzuki Tsytaty pro всесвіт
Має бути очевидним... що є суперечність у прагненні бути цілковито захищеним у всесвіті, сама природа якого — миттєвість і плинність.
Хтось сидів перед соняшником і дивився на соняшник — на чашу сонця. І я теж спробував. Це було чудово: я відчув увесь всесвіт у соняшнику. Такою була моя практика медитації на соняшнику. З’явилася дивовижна впевненість. Ти можеш побачити весь всесвіт у квітці.
Коли ти приймаєш усе, усе виходить за межі вимірів. Земля не велика, і навіть піщинка не мала. У царині Великої Дії підняти піщинку — те саме, що підняти весь всесвіт. Врятувати одну розумну істоту — означає врятувати всіх розумних істот. Твої зусилля саме цієї миті, щоб врятувати одну людину, — те саме, що вічна заслуга Будди.
Ти завжди існуватимеш у всесвіті в тій чи іншій формі.
Коли ти не усвідомлюєш, що ти єдине з рікою або єдине з Всесвітом, з’являється страх. Чи вода розділена на краплі, чи ні — вода є водою. Наше життя і смерть — одна й та сама річ. Коли ми це усвідомлюємо, страх смерті зникає.
Віра — це стан відкритості або довіри… Інакше кажучи, людина, яка фанатично тримається релігійних питань і чіпляється за певні уявлення про природу Бога та Всесвіт, — така людина насправді не має віри. Вона лише міцно тримається. Натомість віра — це вміння відпустити й стати відкритим істині, якою б вона не виявилася.
Немає формули, щоб породити справжнє тепло любові… У кожного є любов, але вона може вийти назовні лише тоді, коли людина переконана в неможливості й марності намагань любити себе. Це переконання не приходить через засудження, через ненависть до себе, через те, що в світі називають поганим самопохвалянням. Воно приходить лише через усвідомлення: у тебе немає «самості», яку можна було б любити.