Shunryu Suzuki
Shunryu Suzuki Tsytaty pro розум
Великий розум — це те, що треба виражати, а не те, що треба обчислювати. Великий розум — це те, що в тебе є, а не те, що треба шукати.
Коли ми впорядкували тіло й розум, усе інше існуватиме на своєму місці — у правильний спосіб. Але зазвичай, самі того не усвідомлюючи, ми намагаємося змінити щось поза собою; ми намагаємося керувати речами зовні. Та неможливо організувати речі, якщо ти сам не в порядку. Коли ти робиш усе правильно — у правильний час — тоді й усе інше впорядкується.
Ніщо поза тобою не може спричинити тобі жодних труднощів. Саме ти створюєш хвилі в своєму розумі. Якщо ти залишиш свій розум таким, як він є, він заспокоїться. Цей розум називають великим розумом.
Зупинити розум — не означає зупинити діяльність розуму. Це означає, що твій розум пронизує все твоє тіло.
У розумі початківця — багато можливостей. У розумі майстра — їх мало.
Практика розуму в дзені — це розум початківця. Потрібна невинність першого дослідження — «хто я?» — вона потрібна протягом усієї практики дзен. Розум початківця порожній, вільний від звичок експерта; він готовий приймати, сумніватися й бути відкритим до всіх можливостей. Це такий розум, який бачить речі такими, як вони є, і який крок за кроком та раптово може осягнути первісну природу всього.
Якщо ти думаєш, що твоє тіло й розум — це двоє, то це неправда; якщо думаєш, що вони — одне, то це теж неправда. Тіло й розум — і двоє, і одне.
Коли ти просто ти — без думок і без спроб сказати щось особливе, просто кажучи те, що в тебе на думці, і те, як ти відчуваєш, — тоді природно з’являється самоповага.
Щоб не лишати жодних слідів, коли ти щось робиш, роби це всім тілом і всім розумом; будь зосередженим на тому, що робиш. Робити треба повністю — як добрий багаття. Не будь димним вогнем. Спали себе повністю. Якщо ти не спалиш себе повністю, у тому, що ти робиш, лишиться слід тебе. Після того, як ти щось зробив, не має лишатися нічого. Але це не означає, що треба забути про це.
Навіть якщо ти дуже старатимешся, прогрес, якого ти досягнеш, завжди буде «крок за кроком». Це не схоже на вихід під душ, де ти знаєш, коли промокнеш. У тумані ти не знаєш, що промокаєш, але, поки йдеш, ти промокаєш потроху. Якщо розум має ідеї про прогрес, ти можеш сказати: «О, цей темп жахливий!» Але насправді це не так. Коли ти промокаєш у тумані, дуже важко висохнути.
Якщо твій розум порожній, він завжди готовий до всього; він відкритий для всього.
Нехай твої вуха чують, не намагаючись чути. Нехай розум думає, не намагаючись думати й не намагаючись його зупинити. Це — практика.
Коли ти намагаєшся досягти чогось, розум починає блукати десь в іншому місці. Коли ти нічого не намагаєшся досягти, у тебе є твоє власне тіло й розум — тут, просто зараз. У буддизмі вважалося б єретичним чекати чогось поза цим світом. Ми не шукаємо чогось, окрім себе.
Розум початківця порожній: він вільний від звичок експертів, готовий приймати, сумніватися й відкритий для всіх можливостей.
Тобі радше слід бути вдячним за бур’яни в твоєму розумі, бо згодом вони збагатять твою практику.
Люди кажуть, що практикувати дзен важко, але це непорозуміння щодо причини. Це не важко через те, що важко сидіти в позі «хрест-навхрест» чи досягати просвітлення. Це важко тому, що важко зберігати чистоту розуму й чистоту практики — у її фундаментальному сенсі.
У розумі початківця є багато можливостей; у розумі майстра — мало… У розумі початківця немає думки: «Я досяг чогось». Усі думки, зосереджені на собі, обмежують наш великий розум. Коли немає думки про досягнення й немає думки про себе — ми справжні початківці. Ми можемо справді навчитися чомусь.
Коли ти практикуєш дзадзен, не намагайся зупинити свої думки. Нехай вони зупиняться самі. Якщо щось приходить у твій розум — нехай приходить і нехай виходить. Воно не затримається надовго. Коли ти намагаєшся зупинити думки — це означає, що тебе ними турбує. Не турбуйся нічим. Здається, ніби щось приходить ззовні твого розуму, але насправді це лише хвилі твого розуму. І якщо ти не турбуєшся через хвилі, поступово вони ставатимуть дедалі спокійнішими.
Коли ти сидиш у повній позі лотоса, ліва стопа лежить на правому стегні, а права стопа — на лівому. Коли ми перехрещуємо ноги так, хоча є права й ліва, вони стають одним. Поза виражає єдність двоїстості: не двоє і не одне. Це найважливіше навчання: не двоє і не одне. Наше тіло й розум — не двоє і не одне. Якщо ти думаєш, що тіло й розум — двоє, це неправильно; якщо ти думаєш, що вони — одне, це теж неправильно. Наше тіло й розум — і двоє, і одне.
У розумі початківця немає думки: «Я досяг чогось». Усі думки, зосереджені на собі, обмежують наш великий розум. Коли немає думки про досягнення, немає думки про «я», ми — справжні початківці. Тоді ми можемо справді навчитися. Розум початківця — це розум співчуття. Коли наш розум співчутливий, він безмежний. Доген-дзендзі, засновник нашої школи, завжди наголошував, як важливо відновлювати наш безмежний первісний розум. Тоді ми завжди вірні собі, співчуваючи всім істотам, і можемо реально практикувати.
Коли ти робиш щось і фіксуєш розум на самій дії з певною впевненістю, якість твого стану розуму стає самою дією. Коли ти зосереджений на якості свого буття, ти підготовлений до діяльності.
Медитація відкриває розум для найбільшої таємниці, що відбувається щодня й щогодини; вона розширює серце, щоб воно відчуло в кожному битті вічність часу й нескінченність простору; вона дає нам життя всередині світу — ніби ми рухаємося в раю.
Наш розум має бути вільним від слідів минулого — так само, як квіти весни.
У твоєму великому розумі все має однакову цінність… У практиці ти маєш приймати все так, як воно є, надаючи кожній речі ту саму повагу, яку віддають Будді. Тут є Буддовість.
У розумі початківця — багато можливостей, у розумі майстра — небагато.