Hazrat Inayat Khan
Hazrat Inayat Khan Tsytaty pro природу
Жити у світі, не маючи прозріння в приховані закони природи, — це як не знати мови країни, в якій ти народився.
Те, що ми називаємо музикою в повсякденній мові, — лише крихітний відбиток, який наш інтелект вихопив із тієї музики або гармонії всього Всесвіту, що працює за всім, і яка є джерелом та початком природи. Саме тому мудреці всіх епох вважали музику священним мистецтвом. Бо в музиці той, хто бачить, може розгледіти образ усього Всесвіту; а мудрі можуть тлумачити таємницю й природу того, як працює весь Всесвіт, у царині музики.
Бог — не правосуддя. Правосуддя — у Його природі, але любов переважає. Люди надають таке значення вчинкам і їхнім наслідкам. Вони не знають, що над вчинком і наслідком є закон, який може поглинути вогонь пекла, здатний панувати навіть тоді, коли весь світ потопає в повені руйнування; вони не знають, що сила любові більша за будь-що інше.
У світі немає нічого, що не промовляло б до нас. Усе й кожен безперервно відкриває свою природу, характер і таємниці. Чим відкритіші наші внутрішні відчуття, тим більше ми розуміємо голос усього.
Коли ми слухаємо музику природи, ми бачимо: усе на Землі додає свою ноту до її гармонії.
Те, що притягує нас до музики, полягає в тому, що вся наша істота — це музика: наш розум і тіло, природа, в якій ми живемо, природа, що створила нас, усе, що під нами й навколо нас — усе це музика.
Мудра людина має тримати рівновагу між любов’ю й силою; любов у її природі має постійно зростати й розширюватися, а водночас треба зміцнювати волю, щоб серце не ламалося так легко.
Душа, яка не близька до природи, далеко від того, що називають духовністю. Щоб бути духовним, треба спілкуватися — і особливо спілкуватися з природою; треба відчувати природу.
Люди у світі прагнуть зробити речі жорсткими — те, що за своєю природою найтонше й найкраще, — те, що слова не можуть пояснити. Коли людина описує потойбіччя, це схоже на бажання зважити душу або сфотографувати дух. Я особисто думаю, що ти маєш бути здатним пізнати себе й зрозуміти, що таке потойбіччя, на власному досвіді. Не можна покладатися на мої слова.
Мета творення — краса. Природа в усіх своїх різних проявах розвивається в напрямі краси, тож очевидно: мета життя — еволюціонувати до краси.
Мир, до якого прагне кожна душа, і який є справжньою природою Бога та найвищою метою людини, — це лише наслідок гармонії.
Чим більше людина вивчає гармонію музики, а потім — людську природу: як люди погоджуються й як не погоджуються, як виникає притягання й відштовхування, — тим більше вона бачить, що це все є музика.
Моє серце налаштоване на тишу, яку надихає нерухомість природи.
Спершу я без вагань повірив у існування душі, а потім замислився над таємницею її природи. Я наполегливо шукав і прагнув знайти душу — і зрештою відкрив: я сам був покривом над моєю душею!