Hazrat Inayat Khan
Hazrat Inayat Khan Tsytaty pro релігію
Таємниця звуку — це містицизм; гармонія життя — це релігія. Знання вібрацій — це метафізика, аналіз атомів — наука, а їхнє гармонійне поєднання — мистецтво. Ритм форми — це поезія, а ритм звуку — музика. Це показує, що музика є мистецтвом мистецтв і наукою всіх наук; і вона містить у собі джерело всіх знань.
Душа всіх — одна душа, і істина — одна істина, у якій би релігії вона не була прихована.
Суфізм — не релігія і не філософія; це не деїзм і не атеїзм; це не мораль і не особливий різновид містицизму. Він вільний від звичного релігійного сектантства. Якщо його й можна було б назвати релігією, то лише як релігію любові, гармонії та краси.
Якби люди лише знали власну релігію, якими ж терпимими вони стали б — і як би звільнилися від будь-якої образи на релігію інших!
Кожна мить життя приносить можливість бути свідомим людського почуття — у достатку, в біді, за будь-яких обставин. Це коштує дуже мало: потрібна лише трохи думки. Немає більшої релігії, ніж любов. Бог — любов; і найкраща форма любові — бути уважним до почуттів тих, із ким ми стикаємося щодня.
Якщо хтось запитає, що таке суфізм, яка це релігія, відповідь така: суфізм — це релігія серця, релігія, де найголовніше — шукати Бога в серці людства.
Одного дня музика займе своє справжнє місце як істинна релігія людства.
Кожен розум має власний стандарт добра й зла, правильного й неправильного. Цей стандарт створюється тим, що людина пережила в житті, тим, що бачила або чула; він також залежить від її віри в певну релігію, від її народження в певній країні та походження в певній расі. Але що насправді можна назвати добром чи злом, правильним чи неправильним — це те, що втішає розум і те, що його турбує. Неправда, хоча й так здається, що саме турбота спричиняє неправедність. Насправді неправедність спричиняє турботу, а праведні дії приносять полегшення.
Релігія суфія — це релігія серця. Головна мораль суфія — вважати серце інших, щоб у радості й прикрості ближнього він бачив радість і прикрість Бога.
Людина, яка намагається довести, що її віра вища за віру іншого, не розуміє сенсу релігії.
Любов — це суть усієї релігії, містицизму й філософії. І для того, хто це осягнув, любов звершує призначення релігії, етики та філософії; а закоханий підноситься над усіма різноманітностями віри й переконань.