Hazrat Inayat Khan

Hazrat Inayat Khan

Суфійський майстер та музикант.

Суфійський учитель і музикант, який представив суфізм західному світу. Його вчення наголошували на єдності всіх релігій та важливості любові, гармонії та краси як духовних ідеалів. Через свої твори та музику він прагнув надихати людей відчувати божественну присутність у повсякденному житті та долати обмеження его. Його спадщина продовжує впливати на шукачів духовності, митців та музикантів по всьому світу.

Hazrat Inayat Khan Tsytaty pro серце

  • Як можна побачити, коли очі відкриті, так можна зрозуміти, коли відкрите серце.
  • Серед усіх цінних речей цього світу слово — найцінніше. Бо в слові можна знайти світло, якого не мають самоцвіти й коштовності; слово може містити стільки життя, що воно здатне зцілити рани серця. Тому поезія, у якій виражена душа, така ж жива, як людина. Найбільша нагорода, яку Бог дарує людині, — красномовство й поезія. Це не перебільшення: дар поета з часом завершується даром пророцтва.
  • Твоє серце не живе, доки не зазнає болю… біль любові розкриває серце — навіть якщо воно тверде, як камінь.
  • Молитва з глибини й молитва з поверхні — це дві молитви. Одна може вимовляти те, що Христос назвав «марними повтореннями», просто повторюючи молитву; при цьому розум не зосереджується на змісті молитви. Але якщо глибина серця почула молитву — Бог почув її.
  • Бог знову й знову й знову розбиває серце, доки воно не залишиться відкритим.
  • Коли я відкриваю очі на зовнішній світ, я відчуваю себе краплею в морі. Але коли я закриваю очі й дивлюся всередину, я бачу весь всесвіт як бульбашку, підняту в океані мого серця.
  • Я грав на віні, доки моє серце не стало тим самим інструментом. Тоді я віддав цей інструмент Божественному Музиканту — єдиному Музиканту, що існує. Відтоді я став Його флейтою, і коли Він забажає, Він грає Свою музику. Люди приписують мені цю музику, хоча насправді вона не моя — вона належить Музиканту, який грає на власному інструменті.
  • Мудра людина має тримати рівновагу між любов’ю й силою; любов у її природі має постійно зростати й розширюватися, а водночас треба зміцнювати волю, щоб серце не ламалося так легко.
  • Якщо хтось запитає, що таке суфізм, яка це релігія, відповідь така: суфізм — це релігія серця, релігія, де найголовніше — шукати Бога в серці людства.
  • Якщо людина холодна й затиснута, вона відчуває в собі ніби могилу. Вона не живе; вона не може насолоджуватися цим життям, бо не здатна виразити себе й не бачить світла та життя зовні. Що заважає людині розвинути якість серця? Її вимогливе ставлення. Вона хоче зробити бізнес із любові. Вона каже: «Якщо ти любитимеш мене, я любитиму тебе». Щойно людина починає міряти й зважувати свої прихильності та послуги, і все, що вона робить для того, кого любить, вона перестає знати, що таке любов. Любов бачить коханого — і більше нічого.
  • Усе, що породжує в серці тугу, позбавляє його свободи.
  • Моє серце налаштоване на тишу, яку надихає нерухомість природи.
  • Релігія суфія — це релігія серця. Головна мораль суфія — вважати серце інших, щоб у радості й прикрості ближнього він бачив радість і прикрість Бога.
  • Любов — це товар, якого прагне весь світ; якщо ти збережеш її в серці, кожна душа стане твоїм покупцем.
  • Серце стає широким, коли забуває про себе; і звужується, коли думає про себе й жаліє себе. Щоб здобути широке й просторе серце, тобі треба мати щось, на що можна дивитися, і на що спирати свій розум — і це «щось» є Бог-ідеал.
  • Якщо хтось вдарить моє серце, воно не ламається — воно вибухає, і полум’я, що виходить з нього, стає смолоскипом на моєму шляху.