Ми можемо не бути здатними дати багато, але завжди можемо дарувати радість, що народжується в серці, яке ЛЮБИТЬ БОГА.
Якщо тебе охопив відчай — це знак гордості, бо це показує, що ти довіряєш власним силам. Ніколи не переймайся думками інших людей. Будь смиренним — і тебе ніколи не буде турбувати. Згадай святого Алоїзія, який казав, що продовжуватиме грати в більярд навіть тоді, коли знав, що помре. Ти добре граєш? Добре спиш? Добре їси? Це обов’язки. Для Бога немає нічого дрібного.
Чим більше ми спорожнюємо себе, тим більше місця даємо Богові, щоб Він наповнив нас.
Ти знаєш мого Бога. Мого Бога звати любов.
Будь живим виявом Божої доброти: доброта на твоєму обличчі, доброта в твоїх очах, доброта в твоїй усмішці.
Ти отримав стільки любові — поділися нею з іншими. Люби інших так, як Бог любив тебе — з ніжністю.
Наші бідні люди — великі люди, дуже люблячі. Їм не потрібні наші жалість і співчуття. Їм потрібні наша розуміюча любов і наша повага. Нам треба сказати бідним, що вони для нас хтось — що вони теж створені тією самою люблячою рукою Бога, щоб любити й бути любимими.
Я справді роблю навернення, якщо навернення означає по-справжньому повернути людей до Бога — мати чисте серце й любити Бога. Ось справжнє навернення.
Наш поступ у святості залежить і від Бога, і від нас самих — від Божої благодаті та від нашої волі бути святими.
Нам потрібна тиша, щоб бути наодинці з Богом: говорити з Ним, слухати Його, глибоко обдумувати Його слова в серці. Нам потрібна самота з Богом у тиші, щоб оновитися й перетворитися. Тиша дає нам новий погляд на життя. У ній ми наповнюємося енергією самого Бога, яка змушує нас робити все з радістю.
У словесній молитві ми говоримо з Богом; у молитві розумом Він говорить із нами. Саме тоді Бог виливає Себе в нас.
Нам треба знайти Бога, і Його не можна знайти в шумі та метушні. Бог — друг тиші. Подивись, як природа — дерева, квіти, трава — росте в тиші; подивись на зірки, на місяць і на сонце — як вони рухаються в тиші... Нам потрібна тиша, щоб торкатися душ.
Молитва розширює твоє серце — аж доки воно стане здатним вмістити дар самого Бога. Молитва народжує віру, віра народжує любов, а любов народжує служіння бідним.
Я бачу Бога в кожній людині. Коли я обмиваю рани прокаженого, я відчуваю, ніби доглядаю самого Господа. Хіба це не прекрасне переживання?
Що ми відповімо Йому про ту дитину, про того старого батька й матір? Бо це Його творіння — вони діти Бога.
У кінцевому підсумку це між тобою і Богом; і взагалі ніколи не було між тобою і ними.
У годину смерті, коли ми всі станемо лицем до лиця з Богом, нас судитимуть за любов: не за те, скільки ми зробили, а за те, скільки любові ми вклали в свою дію.
Тобі ніколи не слід втрачати серце. Бог милосердний і добрий — Він дав тобі найкращий дар: усмішку, яка може робити щасливими.
Бог всюди, і в усьому. Без Нього ми не можемо існувати.
Я не думаю, що хтось потребує допомоги Бога так само сильно, як я. Іноді я відчуваю себе надто безпорадним і слабким. Думаю, саме тому Бог використовує мене: я не можу покладатися на власні сили, тож покладаюся на Нього двадцять чотири години на добу.
Нам потрібна молитва, щоб зрозуміти Божу любов до нас. Якщо ми справді хочемо молитися і маємо намір молитися, ми повинні бути готові зробити це вже зараз. Це лише перші кроки до молитви, але якщо ми ніколи не зробимо першого кроку рішуче, ми не дійдемо до останнього: до присутності Бога.
Бог дає нам речі, щоб ми ділилися; Бог не дає нам речі, щоб ми їх тримали.
Те, що я роблю, ти не можеш зробити; те, що ти робиш, я не можу. Але разом ми звершуємо щось прекрасне для Бога — і в цьому велич Божої любові до нас: дати нам нагоду стати святими через діла любові, які ми чинім, бо святість — не розкіш лише небагатьох.
Ти не виконав волю Бога, якщо зробив це жалюгідно.
Справжня молитва — це єднання з Богом, єднання таке ж життєво важливе, як у виноградної лози з гілкою.