Подяка — це смиренне, відкрите й молитвенне ставлення, яке допомагає тобі приймати більше Божої благодаті.
Розглядай будь-яку працю, яку ти робиш, як працю, що походить із волі Бога.
Усе — Бог; немає нічого, окрім Бога.
Коли вранці встаєш, спрямуй свою першу думку до Бога.
Бог стоїть біля дверей кожного серця. Поклич Його. Він чекає, щоб увійти.
Якщо ми відпустимо наші «подобається» і «не подобається», ми станемо придатними посудинами, щоб прийняти Божу благодать, що безперервно ллється.
П’ять хвилин плачу до Бога — це дорівнює одній годині медитації.
Не добре давати гроші всім, хто просить. Краще дати їжу або одяг. Вони можуть використати наші гроші на випивку й наркотики. Ми не маємо давати їм шанс помилятися. Намагайся не бачити в них жебраків — а бачити в них самого Бога.
Люди думають, що Бог хоче наших дарів. Бог нічого не потребує від нас. Він — Той, Хто дає. Він подібний до сонця — дає світло.
Прийми тверде рішення: «Що б не сталося, я буду щасливим. Я буду сильним. Бог завжди зі мною.»
Діти, жодне зернятко з їжі, яку ми їмо, не зроблено лише нашими власними зусиллями. Те, що приходить до нас у вигляді їжі, — це праця інших, щедрість Природи й співчуття Бога. Навіть якщо в нас є долари, нам усе одно потрібна їжа, щоб втамувати голод. Хіба можна їсти долари? Тому ніколи не їж нічого, не помолившись спершу з покорою.
Просто під поверхнею всіх переживань у житті — співчутливе обличчя Бога, або Гуру.
Перший крок у духовному житті — мати співчуття. Людина добра й любляча ніколи не потребує шукати Бога: Бог поспішає до будь-якого серця, яке б’ється співчуттям — це улюблене місце Бога.
Яку б роботу ми не робили, наш розум має бути зосереджений на Бозі.
Помолися Богові: «Добре, якщо Ти не любиш мене, але дозволь мені любити Тебе!»
Кожна жива істота в природі — частина Божого тіла.
Думати, що Бог хоче від нас чогось, — це як показувати свічку сонцю.
Якщо ми тримаємося Бога, нема чого боятися.
Відчуй свої молитви, відчуй свою мантру — і ти відчуєш Бога.
Май переконання, що Бог — твій єдиний справжній родич і друг.