Бог — центр усього. Коли ми справді, чесно прагнемо зробити Його метою нашого життя, Бог буде задоволений нашим зусиллям навіть тоді, коли ми зазнаємо невдачі. Він дасть нам всю допомогу, і навіть у труднощах, які ми терпимо в процесі, Він наближатиме нас дедалі ближче до Себе.
Справжнє визначення успіху з духовної перспективи — коли людина здатна шукати сутність і бачити руку Бога в кожній ситуації.
Сила, знання й вплив, які в нас є, — прекрасні дари від БОГА, щоб ми використовували їх безумовно для служіння одне одному.
Бог — як сонце, джерело всього світла. Якщо ми повернемося до сонця спиною, ми отримаємо лише тінь або темряву. Оскільки в сонці немає темряви, так само в Богові немає нічого поганого чи злого — у Богові є лише добро й любов. Але коли ми відвертаємося від Нього, ми бачимо лише невігластво, темряву й Його відсутність.
Бог відкриває світові справжню любов через життя тих, хто любить Його.
Виклик співпраці в нинішній епосі сварок можна подолати, пристосовуючись до кожної ситуації за вищим принципом — любові до Бога.
Уособити Бога означає уособити любов Крішни в цьому світі.
Можливості завжди є, щоб нам зростати; можливості завжди є, щоб наближатися одне до одного й наближатися до Бога — якщо лише ми будемо їх шукати.
Усі — діти Бога. Бог любить усіх Своїх дітей. Якщо я хочу любити Бога, я маю навчитися любити тих, кого Він любить.
Жити, спрямовуючи життя до Бога, — просто й велично. Але через наші складні розуми ми схильні шукати щось важче, бо відчуваємо: якщо це так легко, то, мабуть, не працює.
Бог любить кожного з нас — ким би ми були чи не були, що б ми зробили чи не зробили; і ніщо не може змінити цю одну вічну істину: ВЕРХОВНИЙ ЛЮБИТЬ НАС БЕЗУМОВНО Й ВІЧНО.
У серці того, хто любить Бога, не може бути ненависті.
Найвища молитва — це молитва стати безкорисливим знаряддям у руках Бога.
Людина Божа — як океан: її не збентежують річки, що впадають у нього. Повнота миру, яку вона відчуває всередині, така велика, що проблеми світу, з якими їй доводиться мати справу, і страждання, крізь які їй доводиться проходити, стають незначними в порівнянні. Але якщо в тобі немає Бога — тоді це страждання стає всім і вся твоєму життю.
Бог нагороджує тих, хто витримав усі свої відмінності, щоб вони поклали своє життя на вищий принцип — з глибокою прихильністю й любов’ю одне до одного.
Любов до Бога в нашому серці — не наша власність; це власність Шріматі Радхарані. Її можна пробудити лише Її милістю. Її треба спрямувати на Крішну. Коли її спрямовують на Крішну, вона розширюється на весь всесвіт: ти любиш кожну часточку Крішни.
Нехай повний місяць присутності Бога засяє в наших серцях, щоб розігнати темряву й очистити хмари невігластва. Коли ми сприймаємо всіх живих істот як сяйні зорі-ілюмінатори, а Бога — як повний місяць, тоді в нашому житті проявляються справжня краса й любов.
Якщо в нашому житті є любов до Бога, тоді справді неважливо, чи ми нічого не маємо, чи маємо все: ми будемо задоволені через цю любов.
Бог створив усе трансцендентне. Лише наша нездатність побачити зв’язок усього з Крішною робить усе матеріальним.
Чиста вода означає, що ти не додаєш нічого, а лише забираєш усю нечистоту; так само чиста любов означає, що ти не «вкладаєш» любов, а витягуєш із серця весь бруд — і тоді ти переживаєш чисту любов Бога.
Ми можемо знати лише настільки, наскільки Бог відкриває нам. Бо фактично все, що ми бачимо, до того як дійде до нашої свідомості, проходить крізь наш розум, забруднений домішками, і через наше збентежене его. То що ж ми можемо знати насправді? Це — стан душі.
Щоб досягти успіху в нашому житті, нам потрібна сила понад нас самих і спільність щирих душ. Нам також треба вирішити шукати прихистку в святих іменах Бога й тверезо пам’ятати, що сьогодні ми на один рік ближчі до смерті. Водночас нам треба медитувати над нашим призначенням у житті — і це гарантує вічне життя, понад тимчасовим існуванням цього світу.
Кожна думка, слово й вчинок, здійснений у спробі знайти щастя поза нашим служінням Богові, ще більше зв’язує нас, огортає й заплутує в незнанні.
Кожна ситуація — доречна нагода святкувати славу й милість Бога.
Деякі ситуації надзвичайно болючі, і наша інтелектуальність не може пояснити, як це може бути милістю Господа. У такі моменти ми можемо спробувати смиренно піднести молитву: «О Боже, дай мені силу бачити цю ситуацію як Твоє милосердя, навіть якщо мій розум не здатен це збагнути». Так ми можемо торкнутися благодаті Господа, яка досі була прихована, і розвинути вдячність за всі немислимі ситуації, які Бог влаштовує для нас у житті.