Я відкрив, що необхідно — абсолютно необхідно — ні в що не вірити. Тобто треба вірити в щось таке, що не має форми й кольору — у те, що існує ще до того, як з’являються всі форми й кольори… Якою б не була твоя віра в Бога чи в доктрину, якщо ти прив’язуєшся до цього, то твоя віра ґрунтується більшою чи меншою мірою на самозосередженій ідеї.
Крістофер МакКендлес: «Я теж сумуватиму за тобою, але ти помиляєшся, якщо думаєш, що радість життя походить головно від радості людських стосунків. Місце Бога — всюди навколо нас: воно в усьому і в усьому, що ми можемо пережити. Людям просто треба змінити спосіб дивитися на речі».
Яким би Богом чи доктриною ти не вірив, якщо ти прив’яжешся до цього, твоя віра буде більшою чи меншою мірою заснована на ідеї, зосередженій на «я».
Віра — це стан відкритості або довіри… Інакше кажучи, людина, яка фанатично тримається релігійних питань і чіпляється за певні уявлення про природу Бога та Всесвіт, — така людина насправді не має віри. Вона лише міцно тримається. Натомість віра — це вміння відпустити й стати відкритим істині, якою б вона не виявилася.